Показники процесів формування провідних особливостей особистості студентів та закономірності їх формування впродовж періоду навчання у сучасному медичному закладі вищої освіти

Abstract

У структурі найсуттєвіших проблем сучасної профілактичної медицини, що потребують першочергового розв’язання, одне із пріоритетних місць займають проблеми збереження і зміцнення здоров’я, підвищення рівня соціальної та професійної дієздатності студентської молоді. Метою наукової роботи було дослідження процесів формування провідних особливостей особистості студентів та встановлення закономірностей їх перебігу впродовж періоду навчання у сучасних медичних закладах вищої освіти. Дослідження проводились на базі Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова. Характеристики темпераменту вивчались із використанням опитувальника Айзенка, показники ситуаційної і особистісної тривожності – на підставі застосування опитувальника Спілбергера, властивості характеру – за допомогою опитувальника Mini-mult. В ході досліджень встановлено, що до числа найбільш виражених закономірностей змін з боку показників провідних особливостей особистості, які відбуваються протягом часу перебування у медичному закладі вищої освіти, слід віднести: тенденції до поступового зниження рівня поширення екстравертованих за своїм змістом рис особистості, високий рівень нейротизму, передусім на початку та наприкінці періоду навчання, стабільно високі показники особистісної і ситуаційної тривожності. Виявлено, що на вихідному етапі перебування у медичному закладі вищої освіти в структурі узагальненого профілю характерологічних рис, який побудований, на тлі середньонормативних значень показників за більшістю шкал серед дівчат спостерігалась помірна перевага досліджуваних величин за шкалами депресії (D), паранойяльності (Pa) та гіпоманії (Ma), серед юнаків – за шкалами іпохондрії (Hs) та паранойяльності (Pa). Разом з тим напередодні часу закінчення навчання найбільш високий рівень розвитку окремих властивостей характеру серед дівчат був зареєстрований під час вивчення показників за шкалами іпохондрії (Hs), паранойяльності (Pa), гіпоманії (Ma), психопатії (Pt), шизоїдності (Se), депресії (D) та іпохондрії (Hy), у юнаків – за шкалами паранойяльності (Pa), шизоїдності (Se), іпохондрії (Hs) та психопатії (Pt). Впродовж часу навчання суттєво зростала питома вага проявів різноспрямованих тенденцій щодо розвитку особистості студентів, визначальними рисами яких слід було вважати поєднання вираженої потреби у самореалізації з високим ступенем самоконтролю, котрий стримує та уповільнює поведінкові реакції, створюючи передумови до перенапруження адаптаційних систем організму і формування психосоматичного варіанту дезадаптації тривожнісного, депресивного та астенічного змісту в умовах постійного навчального стресу і, як наслідок, до появи несприятливих зрушень з боку професійно-значущих функціональних систем, котрі склалися, що, незаперечно, вимагає розроблення та запровадження різноманітних заходів корекційного змісту.