Abstract:
Одним з найнебезпечніших ускладнень при травмах лобної кістки та фронтоорбітальної ділянки є інтраорбітальні крововиливи, що розвинулися внаслідок близьких та складних анатомічних взаємовідносини порожнини черепа, орбіти, носа і приносових пазух. Невчасне усунення цих ускладнень неминуче призводить до інвалідізації. Мета дослідження - визначення ефективності надання хірургічної допомоги хворим з внутрішньоорбітальними посттравматичними крововиливами при виконанні ендоназальної ендоскопічної трансетмоїдальної орбітотомії (ТЕО) та транскутанної орбітототомії (ТКО). Матеріал та методи. Проліковано 15 пацієнтів із ретробульбарною гематомоювіком від 33 до 65 років. У 8 пацієнтів проведено ендоназальну ендоскопічну ТЕО, у 7 – ТКО. Всі хворі до операції обстежені офтальмологом, проведено УЗД орбіти та спіральна комп’ютерна томографія ППН та орбіт. Ступінь екзофтальму визначався за допомогою екзофтальмометра Гертеля (ALMAS YZ9). Для визначення гостроти зору використовували стандартні таблиці Головіна, Сівцева. Контрольне обстеження проводилось на 7 добу та через 1 місяць після операції. Результати. При виконанні ТЕО, екзофтальм в доопераційному періоді складав 18,5±2,12, при ТКО він дорівнював 16,9±1,78. На 7-му добу (день виписки) у хворих після ТЕО він дорівнював 6,4±0,77 (p<0.0005), після ТКО 8,8±0,94 (p<0.005). Гострота зору в доопераційному періоді, в групі ТЕО дорівнювала 0,07±0,03, ТКО 0,09±0,05. На 7-му добу після ТЕО гострота зору дорівнювала 0,81±0,12 (p<0.00005), ТКО 0,56±0,34 (p=0.19). Динаміка сходження хемозу в обох групах була практично однакова. Диплопія та обмеження рухів очного яблука після ТЕО зникали до дня виписки, при ТКО на 4-5 діб довше, що і обумовило триваліший післяопераційний період на 4,25 ±0,75 (p<0.05) доби. Гострота зору через 1 місяць після операції ТЕО складала 0,89±0,08 (p<0.00005), після ТКО 0,75±0,15 (p<0.005). Заключення. Встановлено значну перевагу ендоскопічної ендоназальної трансетмоідальної орбітотомії над транскутанною орбітотомією, на що вказує більш швидке одужання: вкорочення післяопераційного періоду, більш швидке відновлення гостроти зору та рухливості очного яблука, мінімальна травматизація м’яких тканин орбіти, відсутність зовнішніх пошкоджень шкіри обличчя.
