Abstract:
Мета: обґрунтувати можливості зниження ризику повторної госпіталізації на базі спеціально розробленої економетричної моделі поведінки лікаря стаціонару. Зменшити кількість послуг, що надаються лікарем, збільшити середню тривалість лікування. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони стали підставою для: вивчення впливу професійного навантаження лікарів госпітальної ланки на ризики повторної госпіталізації хворих; оцінки ризиків повторних госпіталізацій в залежності від медико-організаційних та соціальних факторів (відділення, місяць, причина, порядок госпіталізації, стан пацієнта, супутні хвороби, зайнятість, вік, стать та ін.); розробки алгоритму дій з покращення якості стаціонарної допомоги; оцінки ефективності впровадження елементів запропонованого алгоритму дій з покращення якості стаціонарної допомоги як складової системного експерименту з реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій області.
Результати. В результаті дослідження з’ясовано, що при надходженні хворого в стаціонар, процес реабілітації необхідно починати вже на цьому етапі, паралельно з лікуванням захворювання. Тим самим покращуються результати реабілітації хворого і попереджується його повторне попадання до стаціонару з тієї ж причини. Програми включали елементи, направлені на зменшення супутніх ризиків, зокрема виникнення чи ускладнення супутньої патології. Важливим є виявлення супутньої патології під час стаціонарного лікування, і можливі рекомендації лікаря щодо наступної госпіталізації до іншого відділення чи з іншої причини. У такій площині спостережені результати можуть свідчити про збільшення феномену «профілактичних» планових госпіталізацій, які в свою чергу можуть збільшувати тимчасову повторну госпіталізацію до госпіталізації з цієї ж причини.
Висновки. З результатів досліджень випливає, що скорочення тривалості перебування пацієнтів у стаціонарі за існуючої ситуації суттєво погіршує прогнози, збільшуючи ризики неконтрольованого перебігу хвороби і відповідно наступних госпіталізацій.
