Abstract:
Згідно даних Всесвітної Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ), близько 40% інфекційних захворювань, які реєструються в періопераційному періоді зумовлені умовнопатогенними мікроорганіз-мами [1, c.27]. Однією із основних причин зростання їх активності серед числа інших збудників хвороб є неконтрольоване, часто безпідс-тавне збільшення використання антибіотиків у медицині та ветеринарії. [2, с.1], що в свою чергу призводить до формування резистентних до них штамів мікроорганізмів та послаблення імунної реактивності орга-нізму людини. Домінуючими у етіології нозокоміальної інфекції (НІ) все ще залишаються S.aureus, P.aeruginosa, A.baumannii, Enterobacter spp., Enterococcus spp [1, c.28].В таких умовах актуальність раціонального вибору антисептиків, які володіють протимікробною активністю набуває все більшого зна-чення [3]. Для профілактики та в складі лікування інфекційних усклад-нень в періопераційному періоді в Україні найчастіше використовують
International scientific and practical conference228антисеитичні препарати 0,02 % декаметоксин, 0,05 % хлоргексидину бігліюконат, 10% повідон-йод. Препарати затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 р. No 333. Серед арсе-налу сучасних антисептиків відомий також полігексанід [4, с.83].Незважаючи на доведену високу протимікробну ефективність антисептичних препаратів, все частіше з’являються повідомлення щодозростанняпроблеми резистентності бактерій до антисептиків та дезінфікуючих засобів, які разом ізконсервантами визначаються новим терміном –«біоциди»[5, c.3]. З огляду на вище зазначене, з’ясування закономірностей формування та поширення стійкості збу-дників нозокоміальної інфекції до антисептиків і дезінфектантів має стати основою для підвищення ефективності антисептичних та дезін-фекційних заходів в стаціонарах та важливою складовою частиною епіднагляду за НІ [6, c.1]
