Abstract:
Мета: оцінити ефективність впливу заходів із фізичної реабілітації у пацієнтів з ревматоїдним артритом. Матеріал. Для виявлення впливу заходів з фізичної реабілітації на перебіг захворювання у пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА) обстежено 37 чоловіків віком 48,5 ± 9,6 років. Для порівняння антропометричних параметрів додатково обстежена група здорових чоловіків відповідного віку (n = 20). Група порівняння (ГП) (n = 18) – пацієнти, які відновлювались у післялікарняний період самостійно згідно із загальними рекомендаціями. Основна група (ОГ) (n = 19) – пацієнти, які упродовж такого ж періоду (1,5 місяці) проходили програму з фізичної терапії (заняття з дозованою фізичною активністю з використанням ізометричних навантажень, а також дихальні вправи та вправи для зміцнення м’язів, правильного розподілу м’язового тонусу, відновлення рухливості суглобів). Стан пацієнтів оцінювали за результатами активності РА за індексом CDAI, оцінкою ступеня болю з використанням візуальної аналогової шкали болю (ВАШ), антропометричними параметрами, такими як вага, зріст, індекс маси тіла (ІМТ), сила м’язів кисті (правої та лівої руки) і силові індекси (СІ). Результати. За первинного обстеження виявлено відмінність антропометричних показників пацієнтів з РА від здорових чоловіків. У пацієнтів з РА були значно нижчі показники сили кисті і правої, і лівої рук (р < 0,05). Показники силових індексів були ще нижчі (р < 0,01), оскільки хворі на РА мали тенденцію до зниження ваги тіла (р > 0,05). Пацієнти ОГ і ГП за первинного обстеження не різнилися за всіма досліджуваними параметрами (р > 0,05). За повторного обстеження пацієнти ОГ виявили статистично кращі результати (р < 0,05) відносно вихідних показників: за індексом CDAI – на 39,5%, за шкалою ВАШ – на 48,2%. У них також виявилася ще тенденція до підвищення сили кисті обох рук та силових індексів (р > 0,05). Водночас у пацієнтів ГП, які відновлювалися самостійно, спостерігали лише тенденцію до покращення усіх досліджуваних параметрів (р > 0,05). Висновки. Отримані результати дають підставу стверджувати, що дозована, індивідуально підібрана рухова активність позитивно впливає на перебіг захворювання пацієнтів з РА. У них зменшилась активність запального процесу, знизився рівень болю, а також з’явилась тенденція до покращення стану рухового апарату.
