Abstract:
Специфічність паразитів по відношенню до хазяїна поділяється на кілька типів. Так, філогенетична специфічність пов’язана із коеволюцією обох складових системи паразит – хазяїн і характеризується обмеженим колом хазяїв. Екологічна специфічність пов’язана з місцем хазяїна в біотопі, його поведінкою і наявністю трофічних зв’язків, які створюють сприятливі умови для контакту паразита і хазяїна. Видом вузької екологічної пластичності є географічна, яка пов’язана з географічними бар’єрами відносно хазяїна. Специфічність паразитів по відношенню до хазяїна може варіювати: це може бути виражена специфічність до одного виду хазяїна і, навпаки, деякі паразити здатні використовувати широке коло тварин в якості свого хазяїна. Залежно від кількості можливих хазяїв паразитів поділяють на евриксенних – з великою пластичністю і кількістю хазяїв; моноксенних – паразитів, які використовують на певному етапі свого розвитку лише один вид хазяїв переважно внаслідок сумісної коеволюції; стеноксенні – паразити, що мають два або кілька видів хазяїв, споріднених між собою; олігоксенні паразити мають в своєму життєвому циклі кілька неспоріднених видів хазяїв. Специфічність паразитів проявляється щодо шляхів і способів проникнення їх до організму хазяїна, а також залежно від стадії розвитку та місця локалізації в організмі хазяїна. Отже, різні форми специфічності паразитів по відношенню до хазяїв
дозволяють краще адаптуватися і виживати в мінливих умовах середовища, а також відкривають подальші еволюційні перспективи. Знання про специфічність паразитів, шляхи та способи зараження ними людини мають важливе епідеміологічне значення, оскільки дозволяють розробляти заходи громадської та особистої профілактики відповідних захворювань.
