Abstract:
Сьогодні одним із найбільш суттєвих методів для відновлення дефектів зубних рядів є дентальна імпланта-ція. Цей метод дозволяє провести відновлення дефектів зубних рядів без препарування твердих тканин зуба. Особливоїуваги потребує ендоосальна дентальна імплантація у пацієнтів із супутньою патологією, де окремо вирізняється патоло-гія гепатобіліарної системи, що останнім часом має тенденцію до збільшення. Це пов'язано насамперед з епідеміологієювірусних гепатитів, погіршенням умов зовнішнього середовища, складними соціальними умовами життя. Мета нашоїроботи полягала в дослідженні стабільності дентальних імплантатів за допомогою аналізу частотно-резонансних показ-ників у хворих із патологією гепатобіліарної системи. Проведено дослідження коефіцієнта стабільності у 26 хворих, якимбуло встановлено внутрішньокісткові зубні імплантати. Усі пацієнти були поділені на 2 групи: перша - основна (14 пацієнтів)- без патології гепатобіліарної системи; друга - порівняльна (12 пацієнтів) - включала хворих, які мали порушення гепато-біліарної системи, що встановлювали на основі зібраного анамнезу та порушень біохімічних показників. Чоловіки та жінкискладали рівну кількість в групах. У першій групі було 8 (57,2%) жінок та 6 (42,8%) чоловіків, а у другій групі - 5 (41,7%)чоловіків та 7 (58,3%) жінок. Для всіх хворих було проведено дентальну внутрішньокісткову імплантацію в одній чи двохзонах включених дефектів. Після встановлення дентальних внутрішньокісткових імплантантатів було проведено визна-чення стабільності дентального імплантату за допомогою частотно-резонансного дослідження. Аналогічні дослідженнятакож були проведені після розкриття дентальних імплантатів перед встановленням ортопедичних конструкції через 6місяців. Виявили достовірну різницю в коефіцієнті стабільності зубних імплантатів у пацієнтів, що мають патологіюгепатобіліарної системи та без патології печінки (р<0,05). В основній групі дослідження було отримано такі коефіцієнтистабільності зубних імплантатів: одразу після встановлення дентальних імплантатів інтраопераційно було проведенодослідження показників, які відповідали рівню 70,41±2,97 бала, а вже через 6 місяців цей показник коефіцієнта стабільностізбільшився та фіксувався на рівні 75,41±2,59 бала. У пацієнтів другої групи дослідження (порівняння) одразу після встанов-лення дентальних імплантатів коефіцієнт стабільності був на рівні 42,56±3,53 бала, а вже через 6 місяців після встанов-лення зубних імплантатів - 44,39±3,26 бала. Патологія печінки негативно впливає на коефіцієнт стабільності зубнихімплантатів та їх остеоінтергацію, погіршуючи їх в 1,7 рази. При патології печінки спостерігається остеопенія, щопотребує передопераційної та післяопераційної гепатопротекторної корекції та остеотропної терапії
