Аннотации:
У статті наведено аналіз літератури, присвяченої патофізіологічним механізмам і клінічним про-явам різновидів болю, розглянуто основні патобіохімічні ланки формування больового синдрому та перспективність створення нових високоефективних аналгетиків. Біль, у першу чергу, є механізмом виживання та попереджає про потенційне або фактичне пошкодження тканин, проявляється певними вегетативними, психологічними та поведінковими реакціями. Біль класифікують залежно від етіологічних і патогенетичних чинників, тривалості больо-вих відчуттів, клінічних й інших факторів. За патофізіологічними механізмами та клінічними проява-ми виділяють ноцицептивний, неноцицептивний або невропатичний та ноципластичний (дисфунк-ціональний) різновиди болю. Процес формування болю включає чотири послідовних етапи: тран-сдукцію, трансмісію, трансформацію (пластичність) і перцепцію (сприйняття).В організмі людини існує динамічна рівновага між ноцицептивною та антиноцицептивною систе-мами, які утворені різними структурами головного мозку та забезпечують захисний механізм ендо-генної аналгезії через активацію опіатної та неопіатної нейрональних систем. Основний механізм аналгезії полягає в нейрохімічному блокуванні нервової імпульсації пре- та постсинаптичних мемб-ран за допомогою катехоламінів, серотоніну, ендогенних опіоїдних (енкефаліни, ендорфіни, динор-фіни) і неопіоїдних (ангіотензин, нейротензин, холецистокінін та ін.) речовин, а також шляхом гальмування нейромедіаторів больової чутливості. Використання знеболюючих препаратів залежить від виду больового синдрому та ступеню його вираженості.
