Abstract:
З метою фармакокорекції діабетичної нефропатії за цукрового діабету (ЦД) 2 типу широко використовується метформін. Однак, механізми захисної дії метформіну на нирки залишаються невивченими, зокрема, невідомий внесок системи гідроген сульфіду в його нефропротекторну дію. Тому, метою нашого дослідження було оцінити роль метформіну та його комбінації з модуляторами обміну гідроген сульфіду в корекції гістологічних змін у нирках щурів за стрептозотоцин-індукованого діабету. Дослідження виконані на 30 білих нелінійних щурах-самцях, які були поділені на п’ять груп: 1 група – контроль; 2 група – тварини з експериментальним ЦД, який ініціювали одноразовим інтраперитонеальним введенням стрептозотоцину (40 мг/кг маси) на 0,1 М цитратному буфері (pH 4,5); 3 група – тварини з експериментальним ЦД, які з 3 по 28 добу отримували лікування метформіном (500 мг/кг/добу, інтрагастрально); 4 група – тварини з ЦД, яким поряд з метформіном вводили NaHS (56 мкмоль/кг/добу, інтрагастрально); 5 група – тварини з ЦД, яким поряд з метформіном вводили пропаргілгліцин (442 мкмоль/кг/добу, інтрагастрально). Гістологічні дослідження проведені за загальноприйнятою методикою з використанням світлового мікроскопу Olympus BX-41 (Olympus Europe GmbH, Японія). Встановлено, що у тварин з експериментальним ЦД відмічається розвиток нефросклерозу та гіпертрофії клубочків, пошкодження ендотелію судин нирок, інтерстиційне запалення та набряк, дистрофічні та некробіотичні зміни клубочків. Застосування метформіну за ЦД зменшувало виразність нефросклерозу, гіпертрофії клубочків, деструкції ендотеліоцитів судин, запалення та ураження клубочкового апарату. Використання донору гідроген сульфіду NaHS посилювало нефропротекторну активність метформіну, тоді як введення інгібітору синтезу гідроген сульфіду пропаргілгліцину значно зменшувало його захисну дію на нирки. Отримані результати гістологічного дослідження обґрунтовують доцільність застосування донору гідроген сульфіду з метою потенціювання ренопротективної дії метформіну.
