Аннотации:
Стаття присвячена проблемі формування соціокомунікативної компетентності у майбутніх лікарів. Метою дослідження стало визначення структурних компонентів соціокомунікативної компетентності майбутніх лікарів. Використано методи узагальнення та систематизації, зіставлення та порівняння наукових джерел і нормативних документів. Встановлено, що в структуру соціокомунікативної компетентності майбутніх лікарів входять наступні компоненти: мотиваційно-ціннісний, емоційно-вольовий і перцептивний. Мотиваційно-ціннісний компонент соціокомунікативної компетентності передбачає наявність певних знань та умінь, які дозволяють розглядати людину та її здоров'я як найвищу цінність. Емоційно-вольовий компонент включає в себе певні вольові якості: рішучість, впевненість у собі, самостійність, незалежність, ініціативність, сміливість, зібраність, самоорганізацію, цілеспрямованість, силу волі та стійкість волі, а
також вміння володіти своїми емоціями та поведінкою, вміння налагодити позитивне та продуктивне спілкування з пацієнтом. Перцептивний складник відображає роль сприйняття у формуванні цілісного образу людини як пацієнта, включає в себе вміння лікаря сприймати та розуміти стан іншої людини, розуміти отриману інформацію та надавати адекватну відповідь. Отже, наявність соціокомунікативної компетентності у майбутніх лікарів є обов'язковим елементом їх професійної підготовки та запорукою подальшої успішної практичної діяльності. Перспективою подальших досліджень ми вбачаємо у визначенні стану сформованості соціокомунікативної компетентності у студентів-медиків, а також у теоретичному обґрунтуванні організаційно-педагогічних умов формування соціокомунікативної компетентності майбутніх лікарів у процесі вивчення природничих дисциплін.
