Abstract:
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоноване нове вирішення актуального наукового завдання сучасної кардіології – підвищення ефективності прогнозування перебігу гострого інфаркту міокарда без елевації сегмента ST (ІМбелST) на підставі визначення клінікопрогностичної ролі рівня стимулюючого фактору росту, що експресується геном 2 (ST2) у плазмі та його зв'язку з гендерно-віковими характеристиками пацієнтів та різними клініко-інструментальними параметрами, які визначають характер анатомічного ураження коронарних судин (коронаровентрикулографія), структурно-функціональний стан міокарда (ехокардіографія), добовий профіль ЧСС, структуру порушень серцевого ритму, провідності і реполяризації міокарда лівого шлуночка (холтерівське моніторування ЕКГ).
