Abstract:
Парацетамол - недорогий ефективний та зручний анальгетик - препарат "першого вибору" для лікування гострого і хронічного болю, дієвий антипіретик, який входить у топ-продажу в США та Європі. Парацетамол вважають безпечнішим препаратом порівняно з нестероїдними протизапальними засобами, особливо з точки зору ризику ураження нирок, шлунково-кишкового тракту та розвитку астми/бронхообструкції, навіть у пацієнтів високого ризику (літні люди, діти та вагітні жінки). З іншого боку, збільшення застосування препарату в останні роки викликало занепокоєння щодо його гепатотоксичності. Фактично, парацетамол-індуковані ураження печінки вийшли у лідери серед причин гострої печінкової недостатності. Мета роботи - на прикладі клінічного випадку продемонструвати важливість детального аналізу медикаментозного анамнезу в осіб з підозрою на токсичне ураження печінки. У статті на прикладі клінічного випадку ненавмисного передозування парацетамолу представлено механізми розвитку гепатотоксичності препарату, розглянуто фактори ризику, клініку передозування і принципи лікування. Вказано на важливість детального збору медикаментозного анамнезу у осіб з підозрою на токсичне ураження печінки. Наведено короткий перелік різних лікарських форм парацетамолу на фармацевтичного ринку. Наголошено про значну небезпеку комбінованих форм препарату для полегшення симптомів застуди, необізнаність хворих щодо складників таких препаратів і різноманіття доз парацетамолу в таких засобах. Зроблено висновок про доцільність обмеження використання високодозових (понад 325 мг) форм парацетамолу. Таке зменшення кількості парацетамолу в одиниці дози скоротить ризик серйозного ушкодження печінки від ненавмисного передозування.
