Abstract:
Летальність при опіковій хворобі залежить від її стадії, від 65 до 95 % припадає на періоди токсемії та септикотоксемії (Алексеев А. А., 2009, 2013). В останні роки значно зросла частота локальних глибоких опіків, коли зона пошкодження не перевищує 10% поверхні тіла, а лікування таких хворих виявляється серйозною медико-соціальною проблемою (Mogoianu G. D., Grumezescu A. M., 2014). Безпосередні причини смерті при опіковій хворобі постійні: сепсис, пневмонія і поліорганна недостатність (Сахаров С. П., Иванов В. В., 2010). Успіх лікування при опіковому шоці залежить від своєчасності та тривалості інтенсивної інфузійної терапії, складу рідин, що вводяться, фармакотерапії, направленої на попередження системної запальної реакції та поліорганної дисфункції (Волков К. С., Гетманюк І. Б., Небесна З. М., 2005, 2010; Черкасов В. Г. та ін., 2014, 2015). Раннє використання колоїдних препаратів зменшує летальність у ранні та віддаленні періоди після опіку (Очеретнюк А. О., Гунас І. В., Небесна З. М., 2013; Макарова О. І., Чайковський Ю. Б., 2014).
