Abstract:
Гіпергомоцистеїнемія ініціювала стать-специфічні зміни вмісту сірковмісних метаболітів у сироватці крові щурів: зростання вмісту гомоцистеїну й цистеїну та зниження рівня гідроген сульфіду становили, відповідно, 111; 59,2 та 59,4 % у самців, 82,4; 38,0 і 47,5 % у самок (р<0,05) порівняно з контролем. За умов гіпергомоцистеїнемії в самців відмічали більш виразне зниження в печінці активності ензимів реметилування і транссульфування гомоцистеїну (на 20,5–24,8 % у самців, на 13,4–15,4 % у самок, р<0,05), ензимів деградації цистеїну в окисному та кон’югаційному шляхах (на 21,1–22,0 % у самців, на 13,4–15,3 % у самок, р<0,05) та H2S-продукуючих ензимів (на 20,6–25,9 % у самців, на 13,5–17,5 % у самок, р<0,05) порівняно з контролем.Висновки. Показано, що тривале введення тіолактону гомоцистеїну супроводжується зростанням вмісту гомоцистеїну, цистеїну та зменшенням рівня гідроген сульфіду в крові особин обох статей, однак більш істотні зміни відмічають у самців. Поряд із цим реєструють стать-специфічні зміни метаболізму сірковмісних сполук у печінці: в самців відзначають достовірно більше зниження активності ензимів реметилування і транссульфування гомоцистеїну, ензимів деградації цистеїну та синтезу гідроген сульфіду в печінці порівняно із самками щурів.
