Abstract:
У статті досліджується проблема формування комунікативних стратегій у професійному мовленні майбутніх фахівців галузі охорони здоров’я з урахуванням психологічних та когнітивних детермінант. Актуальність теми обумовлена зростанням вимог до комунікативної компетентності медичних працівників, яка суттєво визначає ефективність професійної взаємодії, якість надання медичних послуг та психологічний комфорт пацієнтів. Дослідження спрямоване на виявлення та комплексний аналіз психологічних чинників, що модулюють формування комунікативних стратегій у професійному мовленні майбутніх медиків. Розглядаються теоретико-лінгвістичні, прагмалінгвістичні та когнітивно-дискурсивні аспекти комунікативних стратегій у контексті професійного мовлення,
окреслено їхні структурні компоненти, функціональні модуси та комунікативні евристики. Особлива увага приділяється психологічним детермінантам комунікативної діяльності: мотивації до професійного спілкування, рівню емпатії, комунікативній толерантності, емоційній саморегуляції, рефлексивності та особистісній готовності до міжособистісної взаємодії. Проаналізовано, як ці чинники впливають на вибір і реалізацію мовленнєвих стратегій, стратегій дискурсивного регулювання та металінгвістичних механізмів у типових професійних ситуаціях медичного спілкування. Обґрунтовано необхідність цілеспрямованого формування комунікативних стратегій у процесі професійної підготовки майбутніх медичних фахівців з урахуванням психологічних та когнітивних особливостей особистості. Наголошено наважливості інтеграції філологічного, психологічного та когнітивно-дискурсивного підходів, що сприяє підвищенню рівня професійного мовлення, розвитку комунікативної компетентності та ефективної моделі міжособистісної взаємодії майбутніх спеціалістів у галузі охорони здоров’я
