Abstract:
В роботі проаналізовано трансформацію культури пам’яті в Україні в період 2022-2026 років,
перетворення її на динамічний процес, що відбувається в реальному часі. Досліджено еволюцію меморіальних
практик від стихійної фіксації травматичного досвіду до системної державної політики, закріпленої
законодавчою базою. Автор розкриває роль меморіалізації як інструменту деколонізації національної
свідомості та подолання нав’язаного ззовні імперського конструкту меншовартості. Особливу увагу
приділено цифровізації пам’яті, етичним викликам комеморації та інституційному становленню Українського
інституту національної пам’яті як експертного хабу та визначального провідника державної політики
пам’яті. Доведено, що формування нової меморіальної моделі, яка базується на поєднанні етичної чутливості,
цифрової мобільності та юридичного прагматизму, є критичним чинником забезпечення національної безпеки
та утвердження міжнародної суб’єктності України. Стверджується, що сучасна меморіальна практика
завершує процес інтелектуального визволення від колоніальної спадщини та творить фундамент цінностей
та ціннісних орієнтацій для повоєнного розвитку українського суспільства.
