Abstract:
Вступ. Культура безпеки становить певну сукупність цілком прийнятних для умов сьогодення моделей поведінки, які визначають прихильність закладу охорони здоров’я до забезпечення принципів адекватної безпеки пацієнта.
Мета. Здійснення порівняльного аналізу особливостей оцінки рівня культури безпеки в закладах охорони здоров’я та визначення провідних його складових серед окремих категорій фахівців.Матеріали та методи. Дослідження проводились із залученням лікарів- практиків та керівників закладів охорони здоров’я України на підставі застосування гігієнічних і медико- соціологічних методів та методів експертної оцінки і статистичного аналізу. Крім того, здійснення порівняльного аналізу особливостей оцінки рівня культури безпеки в закладах охорони здоров’я обумовлювало використання таких різновидів методу ієрархій, як методики групової експертизи з наступним ранжуванням і попарного порівняння.
Результати. В ході досліджень проведено порівняльний аналіз особливостей оцінки рівня культури безпеки, властивого для закладам охорони здоров’я, встановлено його провідні складові серед окремих категорій фахівців, а саме серед: представників керівного (керівники- управлінці) та виконавчого (фахівці- практики) складу, характерні для таких її компонентів, як ступінь впливу на рівень культури безпеки провідних характеристик небезпечних дій людини (перший компонент), як сильних, так і слабких сторін у створенні безпеки лікувального середовища (другий компонент), ступінь впливу на рівень культури безпеки небезпечних виробничих чинників (третій компонент).Визначено та науково обґрунтовано парадигму формування культури безпеки під час організації трудового процесу у медичній галузі, принципами реалізації якої є: принцип комплексного підходу, принцип системного підходу та принцип поєднаного підходу.Висновки. Під час наукових досліджень здійснено порівняльну оцінку особливостей визначення рівня культури безпеки в закладах охорони здоров’я та встановлено його провідні складові серед окремих категорій фахівців: представників керівного складу закладів охорони здоров’я (керівники- управлінці) і представників виконавчого складу закладів охорони здоров’я (фахівці- практики), визначено та науково обґрунтовано парадигму формування культури безпеки під час організації трудового процесу у медичній галузі
