Зворотний суральний клапоть для відновлення м’якотканинних дефектів дистальної гомілки: мета-аналіз показань, ускладнень та факторів ризику (світовий і український досвід)

Abstract

Реконструкція м’якотканинних дефектів дистального відділу гомілки, гомілковостопного суглоба та стопи є надзвичайно складною хірургічною задачею, особливо в умовах травм, бойових поранень чи дорожньо-транспортних пригод. Збереження функції нижньої кінцівки та основних судинних магістралей часто вимагає використання місцевих регіонарних клаптів. Одним із найпоширеніших варіантів є зворотний клапоть суральної артерії (ЗКСА), який останнім часом широко використовується для покриття дефектів у дистальній третині гомілки, гомілковостопної ділянки та стопи. Перші описання цього клаптя були зроблені ще в 1980-х роках (Donski P.K., 1983) та Masquelet A.C. і співавт. в 1992 р., які окреслили судинну основу клаптя. Завдяки відносній технічній простоті, можливості збереження магістральних артерій нижньої кінцівки та невеликому донорському дефекту, даний метод набув широкого застосування. Однак, попри численні переваги, метод має низку суттєвих обмежень і потенційних ускладнень, серед яких найчастіше відзначають венозний застій, часткову або повну некротизацію клаптя, а також пролонгований період репарації ранової поверхні. Крім того, результати часто залежать від анатомічного розташування дефекту (наприклад: гомілка, щиколотка, п’яткова область), від технічних параметрів (довжина ніжки, ширина клаптя, кут повороту), а також від супутніх чинників (куріння, ожиріння, судинні та ендокринні захворювання). Актуальність теми зумовлена зростанням потреби у впровадженні ефективних і малотравматичних методів реконструкції м’якотканинних дефектів дистального відділу нижньої кінцівки та стопи в Україні, що пов’язано зі значною кількістю поранених із мінно-вибуховими ушкодженнями під час бойових дій. У таких випадках застосування зворотного клаптя суральної артерії (ЗКСА) демонструє високу ефективність у відновленні тканин та збереженні судинної цілісності кінцівки. Мета дослідження провести метааналіз клінічних результатів та своїх досліджень серед військовослужбовців, які приймали активну участь у бойових діях та отримали травми і потребували застосування зворотного сурального клаптя, реконструкції м’якотканинних дефектів дистального відділу нижньої кінцівки та стопи; провести аналіз параметрів: структура та характер травм, вікові та гендерні особливості пацієнтів, тривалість періоду від отримання травми до проведення операції, час перебування в стаціонарі, частота післяопераційних ускладнень, виживаність клаптя, а також функціональні й естетичні результати. Крім того, мета дослідження полягає у визначенні оптимальних показань до використання зворотного сурального клаптя для досягнення найкращих клінічних результатів. Методи дослідження: pобота виконана шляхом мета-аналізу зарубіжних наукових досліджень, а також контент-аналізу публікацій у наукових базах SCOPUS, PubMed, поряд із матеріалами фахових видань. Проведено власні дослідження 33 військовослужбовців Збройних Сил України, яким проведено реконструкцію дистальних дефектів нижньої кінцівки із застосуванням зворотного сурального клаптя. Літературний пошук здійснювався за допомогою ключових слів та словосполучень, що відображають тематику дослідження: reverse sural artery flap, soft tissue reconstruction, distal lower limb, foot, blast injury, vascular integrity, plastic surgery. Глибина пошуку склала 2005-2025 рр. Висновки 1. Зворотний суральний клапоть є надійним і ефективним методом реконструкції м’якотканинних дефектів дистального відділу нижньої кінцівки та стопи, забезпечуючи високу виживаність клаптя, задовільні функціональні та естетичні результати. 2. Оптимальні клінічні результати досягаються при правильному відборі пацієнтів, врахуванні вікових і гендерних особливостей, характеру та обсягу травми, строків проведення оперативного втручання, а також при високому професійному рівні хірурга та комплексному підході до лікування. 3. Застосування зворотного сурального клаптя дозволяє ефективно відновлювати м’якотканинні дефекти середнього та великого обсягу, скоротити час реабілітації, покращити функцію кінцівки та підвищити якість життя пацієнтів, що підтверджує його доцільність як стандартного методу реконструктивної хірургії нижньої кінцівки. 4. Суральний клапоть є ефективним методом реконструкції дистальних дефектів нижньої кінцівки у військовослужбовців, що підтверджується високим рівнем приживлення трансплантата – у 78,79% випадків загоєння відбулося без ускладнень. 5. Морфометричний аналіз показав, що середні параметри клаптя (227,21 см², довжина ніжки – 24,09 см) відповідають оптимальним технічним характеристикам, рекомендованим сучасними дослідниками, і забезпечують адекватне покриття дефектів гомілки та стопи. 6. Кореляційний аналіз виявив помірну пряму залежність між площею дефекту та розміром клаптя (r = 0,68; p < 0,01), що свідчить про необхідність індивідуального підбору параметрів трансплантата відповідно до площі ураження. Слабкий позитивний зв’язок між довжиною ніжки та площею дефекту (r = 0,32; p < 0,05) вказує на адаптацію хірургічної техніки до анатомічних особливостей у дистальних відділах кінцівки. 7. Причини ускладнень у 21,21% військовослужбовця переважно були пов’язані з венозним застоєм, тромбозом або порушенням післяопераційного режиму. Це підкреслює важливість суворого контролю за станом живильної ніжки клаптя та дотримання рекомендацій у ранньому післяопераційному періоді.