Abstract:
При проведенні фармакотерапії необхідно враховувати генетичний поліморфізм цитохромів P450, особливо при отриманні неадекватної відповіді на лікування. Воєнний стан в Україні сприяв збільшенню використання антидепресантів. При призначенні антидепресантів слід враховувати генетичний поліморфізм їх метаболізму. Метою огляду є узагальнення сучасних міжнародних уявлень щодо вибору, призначення, контролю ефективності та прогнозування безпеки у фармакотерапії депресивних станів антидепресантами різних груп. Було проведено аналітичний пошук у міжнародних інформаційних джерелах та науковій базі даних PubMed щодо особливостей застосування антидепресантів у різних категорій пацієнтів. В огляді представлені результати дослідження генетичного поліморфізму цитохрому P450 у вагітних жінок та різних вікових груп, вони також відрізняються в різних країнах, особливо при використанні певних груп антидепресантів, які мають відмінності в метаболізмі через вплив цитохрому P450. Під час фармакогеномного тестування (PGx) бажано враховувати наявність повільних, проміжних, нормальних, швидких та ультрашвидких типів метаболізаторів CYP2D6 та CYRS19. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну використовувалися як терапія першої лінії в дослідженнях вагітних жінок. Метаболізм пароксетину здійснюється переважно ферментами CYR2D6, циталопраму, есциталопраму та цертраліну - CYR2C19. Відомо, що вагітність може підвищувати активність CYR2D6 на 25-200%, а CYR2C19, навпаки, знижує її на 50%. Оцінка швидкості метаболізму антидепресантів на тлі повільних або проміжних алельних варіантів генотипу цитохрому P450 може підвищити ризики токсичності їх застосування. З'ясування цих проблем залишається перспективним напрямком майбутнього аналізу у відповідних популяціях, на тлі різних фізіологічних станів організму та відмінностей у перебігу депресії.
