Abstract:
Вступ. У сучасному світі культурні цінності в охороні здоров’я відіграють важливу роль у збереженні історичних медичних знань, фармацевтичних традицій та біоетичних норм. Водночас відсутність належного правового регулювання ускладнює їх охорону та захист від комерційного використання без згоди носіїв традиційних знань. У статті розглядається правовий режим культурних цінностей у сфері охорони здоров’я як об’єктів права інтелектуальної власності. Мета. Метою дослідження є аналіз правових механізмів захисту культурних цінностей у сфері охорони здоров’я та розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавства України з урахуванням міжнародного досвіду. Матеріали і методи. У дослідженні використано
загальнотеоретичні методи (аналіз, синтез, порівняння), юридичний аналіз норм національного та міжнародного законодавства, а також компаративний підхід для вивчення досвіду ЄС, Індії та інших країн щодо захисту традиційних знань. Результати. У статті проаналізовано поняття «культурні цінності» та «культурна спадщина» у сфері охорони здоров'я, їхній зміст у національному та міжнародному праві. Встановлено, що традиційні медичні знання, історичні медичні практики, фармацевтичні рецептури та документальні джерела є складовими культурної спадщини, однак їхній правовий захист залишається фрагментарним. Виявлено недостатню визначеність цих понять у чинному законодавстві України, що ускладнює їх
охорону як об’єктів інтелектуальної власності. В процесі аналізу міжнародного досвіду охорони культурних цінностей в охороні здоров’я з‘ясовано наявність правових механізмів захисту культурних цінностей у сфері охорони здоров’я у різних країнах, зокрема, в Індії, де діє цифрова бібліотека традиційних знань (Traditional Knowledge Digital Library) і використовується для запобігання незаконному патентуванню етномедичних знань; у країнах Європейського Союзу, де діють механізми патентного права та регулювання біопіратства; Бразилії, де ухвалено закони про захист біоресурсів та прав корінних народів на їхні традиційні знання. Виявлено, що міжнародні організації, такі як ВООЗ, ВОІВ та ЮНЕСКО, активно розробляють механізми захисту традиційних медичних знань, проте їх імплементація в національне законодавство залишається обмеженою. В процесі аналізу нормативних актів України виявлено, що законодавство не містить спеціальних норм щодо реєстрації та охорони традиційних медичних знань. Відсутність правових механізмів захисту сприяє їхньому комерційному використанню без згоди носіїв традиційних знань, що може призводити до біопіратства. Існуючі норми інтелектуальної власності не охоплюють традиційні медичні знання у повному обсязі, що ускладнює їхню правову охорону. розширення правової охорони культурних цінностей у сфері охорони здоров’я через внесення змін до законодавства України, розробка національного реєстру традиційних медичних знань, що дозволить їх офіційно фіксувати та забезпечити правовий захист, включення положень про захист традиційних медичних знань у законодавство про інтелектуальну власність та нематеріальну культурну спадщину, гармонізація законодавства України з міжнародними нормами, зокрема шляхом ратифікації Другого Протоколу до Гаазької конвенції та імплементації положень Угоди ТРІПС щодо охорони традиційних знань, посилення співпраці з міжнародними організаціями та запровадження механізмів контролю за використанням традиційних медичних знань у
фармацевтичній промисловості. Перспективи. В подальших наукових дослідженнях пропонується зосередити увагу на розробці ефективного законодавчого механізму захисту культурних цінностей в охороні здоров’я та посиленні міжнародного співробітництва у сфері охорони культурної спадщини, що дозволить ефективніше запобігати несанкціонованому використанню традиційних медичних знань.
