Abstract:
Враховуючи сучасні світові тенденції та значне зростання кількості пацієнтів як серед військових, так і цивільних, зокрема з хронічними больовими станами та посттравматичними стресовими розладами, в Україні набуває актуальності формування національної стратегії у сфері обігу медичного канабісу. Мета роботи ‒ дослідити міжнародний досвід регулювання обігу та застосування лікарських препаратів на основі медичного канабісу. Сформулювати пропозиції щодо гармонізації українських стандартів із міжнародними, здійснивши їх порівняльний аналіз. У роботі використано методи інформаційного пошуку, аналізу нормативно-правової бази та даних літератури щодо досвіду регулювання обігу та застосування медичного канабісу в Україні та світі. У ході дослідження проаналізовано світовий досвід та наукову базу щодо медичного застосування канабісу, що дало можливість виявити ключові тенденції та проблеми. Встановлено, що попри зростаючу кількість доказів ефективності канабіноїдів за низки патологічних станів, існують значні прогалини в дослідженнях довгострокових ризиків, стандартизації дозування та переваг терапії. Глобальна практика регулювання підходів до переліку дозволених продуктів, медичних показань та правил призначення є вкрай неоднорідною та базується на трьох основних моделях: консервативній медичній, збалансованій програмній та ліберальній, що створює бар’єри для пацієнтів і ускладнює розроблення уніфікованих клінічних настанов. Обґрунтовано, що в контексті євроінтеграції для України доцільним є поетапний підхід до гармонізації законодавства. Незважаючи на стійкі тенденції до зростання інтересу у світі до медичного канабісу, не існує єдиного міждержавного підходу щодо правового статусу, правил виписування, призначення та відпуску лікарських препаратів на основі медичного канабісу. Ці питання не є узгодженими в Україні, країнах ЄС та світі. Новостворена нормативно-правова база регулювання обігу медичного канабісу в Україні базується на принципах суворого контролю та повної електронної простежуваності на всіх етапах обігу та може претендувати на інтеграцію до загальноєвропейської (за умов створення такої), або з ініціюванням укладення двосторонніх угод між Україною та окремими країнами-членами ЄС.
