Короткий опис (реферат):
Резюме. Проблема лікування гострого гнійного парапроктиту є однією з найбільш актуальних проблем сучасної колопроктології.
Мета дослідження. Провести оцінку ефективності застосування ректальних супозиторіїв «Далмаксін» у комплексному
лікуванні гострого парапроктиту.
Матеріали та методи. Ефективність застосування ректальних супозиторіїв «Далмаксін» проведено у 62 хворих з гострим
підшкірним парапроктитом, які були розподілені на дві групи основну — 30 хворих та групу порівняння — 32 хворих.
Усім хворим проводили радикальне оперативне втручання.
Після операції призначали антимікробну, дезінтоксикаційну
та симптоматичну терапію. Місцеве лікування гнійних ран
проводилось з використанням мазей на гідрофільній основі,
хворим основної групи додатково призначали ректальні супозиторії «Далмаксін» два рази на добу. Ефективність лікування
оцінювали за вираженністю набряку, характером виділень з рани, рівнем мікробного забруднення, термінами очищення ран,
появою грануляційної тканини та епітелізацією та за допомогою цитологічного дослідження. Ендогенну інтоксикацію (ЕІ)
та її зміни в процесі лікування оцінювали за рівнем молекул
середньої маси, лейкоцитарного індексу інтоксикації та гематологічного показник інтоксикації. Статистичну обробку і порівняння отриманих даних проведено за допомогою інтегральної
системи STATISTICA® 5.5(STAT+SOFT® Snc, USA), ліцензія
А ХХ 910А374605FA.
Результати. Проведене дослідження показало, що у хворих
на гострий парапроктит важкість перебігу післяопераційного
періоду обумовлена наявністю важкої інтоксикації та розвитком синдрому системної запальної відповіді, які були виявлені
у хворих на момент госпіталізації. Після оперативного втручання тільки з п’ятої доби відбувалося поступове зниження
показників рівня ЕІ і лабораторних показників. При порівнянні отриманих результатів лікування гострого парапроктиту у
хворих з використанням ректальних супозиторіїв «Далмаксін»
з традиційними методиками виявлено, що перебіг післяопераційного періоду у цій групі хворих мав більш сприятливий
перебіг. Терміни перебування хворих в стаціонарі також були менші ніж в групі порівняння і складали (9,2 ± 0,5) проти
(11,9±0,9) ліжко днів.
Висновки. Проведена порівняльна оцінка використання
«Далмаксіну» у комплексному лікуванні гострого гнійного парапроктиту показала, що препарат за рахунок своїх властивостей значно покращує перебіг післяопераційного періоду, про
що свідчило більш швидке зниження ендогенної інтоксикації,
зменшення мікробної забрудненості і очищення ран від некротичних тканин, більш швидка поява грануляцій, епітелізації
та загоєння ран і тим самим сприяє скороченню термінів перебування хворих в стаціонарі.
