Роль генетичних факторів у патогенезі червоного плоского лишая слизової оболонки порожнини рота

Abstract

Червоний плоский лишай слизової оболонки ротової порожнини є хронічним аутоімунним захворюванням, яке характеризується рецидивуючим і хронічним затяжним перебігом, та вражає до 1,5 % світової популяції людства, переважно жінок середнього та літнього віку. Етіологія та патогенез червоного плоского лишаю слизової оболонки ротової порожнини остаточно не з'ясовані; розвитку захворювання можуть сприяти різні фактори, у тому числі генетична схильність, фактори довкілля, фізіологічні, ендокринні, психологічні, інфекційні фактори та імунні порушення. Дослідження генетичної детермінанти даного захворювання свідчать про асоціацію поліморфізмів деяких генів з ЧПЛ СОРП. В наш час найбільше вивчений зв'язок ЧПЛ СОРП з поліморфізмом генів, що кодують фактори некрозу пухлини, інтерферон, інтерлейкіни, деякі ферменти, рецептори, а також генів-представників деяких інших сімейств. Психологічні фактори, такі як стрес, депресія та тривога, сприяють розвитку шкірних уражень при червоному плоскому лишаї. Виявлено значне підвищення експресії серотоніну в біопсії шкіри пацієнтів із червоним плоским лишаєм порівняно з контролем, при цьому інтенсивність експресії корелювала з тяжкістю депресії/ тривожності. Таким чином, поліморфізм генів може відігравати важливу роль у схильності до червоного плоского лишаю слизової оболонки порожнини рота та у патогенезі даного захворювання. У той же час більшість досліджень можна вважати попередніми, оскільки в них розглядають поодинокі поліморфізми та поодинокі гени без урахування взаємодій з іншими генами та факторами, хоча червоний плоский лишай без сумніву є багатофакторною та полігенною патологією. Досліджувані популяції найчастіше моноетнічні, чисельність груп пацієнтів невелика, а методика дослідження відносно проста, переважно це дослідження «випадок-контроль». Також далеко не завжди досліджується функціональність досліджуваних поліморфізмів. У зв'язку з цим у майбутніх дослідженнях слід враховувати комбінований ефект кількох генів, проводити мультирегіональні дослідження, а також досліджувати зв'язок SNP із конкретною функцією.