Abstract:
XXI століття яскраво висвітлює глобальну та стрімку еволюцію медицини, зміну підходів до лікування широкого спектру патологій, впровадження в практику результатів численних багатоцентрових клінічних досліджень, зокрема в розвиток медичної інженерії та роботизованої техніки. Використання робототехніки в малоінвазивних оперативних втручаннях спонукало науковців до більш поглибленого їх вивчення та застосування у багатоетапних та об’ємних оперативних втручаннях. В акушерстві та гінекології одним із новітніх підходів до вирішення проблеми жіночого безпліддя стало використання трансплантації матки (ТМ), що дає можливість жінкам, які не могли раніше самостійно виносити та народити дитину внаслідок маткового безпліддя, зокрема при синдромі Маєра Рокитанського-Кустера-Хаузена, завдяки розвитку сучасних хірургічних технологій та безлічі клінічних випробувань реалізувати свою мрію. Перший офіційно задокументований випадок ТМ був здійснений ще у 2002 році, коли у Саудівській Аравії проведено пересадку матки 26-річній жінці, яка мала в анамнезі гістеректомію 6 років тому після кесаревого розтину, від живого 46-річного донора, яка перенесла гістеректомію через доброякісні новоутворення в яєчниках. Проте після 3-х місячної гормональної терапії у
реципієнта спостерігалося відторгнення трансплантату через ймовірний тромбоз судин, що кровопостачали матку. Згодом почали здійснювати159 трансплантації і від мертвих донорів, і в Швеції протягом 2012-2013 років було проведено 9 трансплантації, а у 2014 році вперше ця процедура завершилася успіхом – народженням живої та здорової дитини. Варто зазначити, що ТМ не передбачає трансплантацію маткових труб, тому екстракорпоральне запліднення є одним з етапів процедури задля отримання вагітності.
