Показати скорочений опис матеріалу

dc.contributor.author Белов, О. О. uk_UA
dc.date.accessioned 2025-03-31T08:42:59Z
dc.date.available 2025-03-31T08:42:59Z
dc.date.issued 2021
dc.identifier.citation Белов О. О. Стан життєстійкості у хворих на депресивні розлади / О. О. Белов // Актуальні проблеми сучасної медицини. Вісник Української медичної стоматологічної академії. – 2021. – Т. 21, № 2. – С. 12–17. – DOI: 10.31718/2077-1096.21.2.12 uk_UA
dc.identifier.other DOI: 10.31718/2077-1096.21.2.12 en
dc.identifier.uri https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/9337 en
dc.description.abstract Депресивні розлади є одними з найбільш клінічно та соціально важливих захворювань внаслідок діагностичних та лікувальних труднощів і значної соціально-психологічної дезадаптації. Важливим для комплексного розуміння етіопатогенетичних і патопсихологічних механізмів депресій є вивчення особливостей життєстійкості пацієнтів. Метою дослідження було дослідження особливостей життєстійкості та її актуальних складових у пацієнтів з депресивними розладами з урахуванням віку та гендерного фактору. З використанням тесту життєстійкості клініко-психологічно обстежено 107 чоловіків і 138 жінок, хворих на депресивні розлади. Виявлено низький рівень показників життєстійкості у хворих на депресію. У чоловіків показник залученості склав 22,2±5,9 балів у віковій групі до 30 років, 19,0±6,8 балів у віковій групі 30-44 роки і 11,6±10,0 балів у віковій групі 45 років і старші; контролю – відповідно 20,9±4,4 балів, 19,5±5,9 балів і 13,2±9,2 балів; прийняття ризику – відповідно 9,9±3,4 балів, 8,7±3,2 балів і 5,6±4,3 балів; життєстійкості – відповідно 53,1±11,7 балів, 47,2±13,4 балів та 30,4±22,7 балів. У жінок виявлено значуще (p<0,05) вищі показники залученості: відповідно 25,6±7,5 балів, 22,4±7,2 балів і 14,7±6,6 балів; контролю: відповідно 23,5±5,0 балів, 22,1±6,0 балів і 17,9±4,7 балів; прийняття ризику: відповідно 10,7±3,1 балів, 9,9±4,0 балів і 7,8±3,6 балів; життєстійкості: відповідно 59,8±13,3 балів, 54,3±15,2 балів і 40,5±13,2 балів. Встановлено тенденцію до зменшення показників життєстійкості, як інтегрального, так і окремих складових, з віком, більш суттєво виражену у віковій групі 45 років і старші. Виявлено наявність значущих (p<0,01) зворотних кореляційних зв’язків між виразністю депресії та залученістю (rS=0,683), контролем (rS=0,668), прийняттям ризику (rS=0,599) та життєстійкістю (rS=0,695); між реактивною тривожністю та залученістю (rS=0,608), контролем (rS=0,567), прийняттям ризику (rS=0,520) та життєстійкістю (rS=0,651); між особистісною тривожністю та залученістю (rS=0,336), контролем (rS=0,295), прийняттям ризику (rS=0,208) та життєстійкістю (rS=0,339). uk_UA
dc.language.iso uk_UA_ uk_UA
dc.publisher Актуальні проблеми сучасної медицини. Вісник Української медичної стоматологічної академії uk_UA
dc.subject депресивні розлади uk_UA
dc.subject життєстійкість uk_UA
dc.subject залученість uk_UA
dc.subject контроль uk_UA
dc.subject прийняття ризику uk_UA
dc.title Стан життєстійкості у хворих на депресивні розлади uk_UA
dc.type Article en


Файли цього елементу

Даний матеріал зустрічається у наступних зібраннях

Показати скорочений опис матеріалу

Пошук


Перегляд

Мій обліковий запис

Статистика