Патогенетичне обґрунтування застосування переривчастої нормобаричної гіпокситерапії в реабілітації хворих на хронічне обструктивне захворювання легень

Abstract

Мета — оцінити вплив переривчастої нормобаричної гіпокситерапії на динаміку загальних неспецифічних адаптаційних реакцій у комплексній реабілітації хворих на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ). Матеріали та методи. Обстежено та проліковано 450 хворих на ХОЗЛ, з них 250 (55,56 %) з GOLD 2 і 200 (44,44 %) з GOLD 3. Середній вік пацієнтів — (52,65 ± 14,80) року. Всі пацієнти отримували відповідно до наказу МОЗ України базисну медикаментозну терапію. Кількість осіб чоловічої і жіночої статі була однаковою — 225 (50,0 %). У всіх обстежених пацієнтів хвороба була у фазі ремісії. Тривалість захворювання становила від 10 до 30 років. Хворих рандомізували на дві групи: основну (n = 400) і контрольну (n = 50) з однаковим розподілом за сту- пенем тяжкості ХОЗЛ. Пацієнти основної групи додатково отримували 30-хви- линні сеанси інтервальної нормобаричної гіпоксії впродовж 20 днів. Проводили дослідження динаміки клінічних симптомів, функції зовнішнього дихання, неспе- цифічної резистентності організму. Результати. Навіть у стані ремісії на тлі базисної медикаментозної терапії ХОЗЛ більшість пацієнтів мали симптоми захворювання. У 71,33 % хворих виявлено несприятливі та напружені адаптаційні реакції, частка реакцій еустресу стано- вила лише 16,89 %. Саногенетичні типи загальноадаптивних реакцій виявлено у 28,44 % хворих, дезадаптивні типи — у 21,78 %, патогенетичні — у 63,33 %. При GOLD 2 напружені реакції діагностували у 69,60 % осіб, при GOLD 3 — у 73,00 %. У міру збільшення тяжкості хвороби спостерігається зростання частоти розвитку напружених реакцій тренування і активації. У 90,25 % пацієнтів основної групи по завершенні курсу гіпокситерапії підвищилася толерантність до фізичного навантаження, задишка виникала лише при вираженому фізичному наванта- женні, тоді як у контрольній групі аналогічні зміни спостерігали лише у 20,0 % хворих. Показники функції зовнішнього дихання у хворих основної групи збіль- шилися в середньому на 17,52 %, у контрольній групі — на 3,3 %. В основній групі переважали сприятливі адаптаційні реакції (у 88,25 % хворих), тоді як у конт- рольній групі їх частка становила 32,0 %. Частка несприятливих реакцій в основ- ній групі статистично значущо зменшилася після лікування до 11,75 %, частка реакцій еустресу зросла до 46,25 %. При GOLD 2 частка патогенетичних реакцій зменшилась до 17,33 і 56,00 % відповідно в основній та контрольній групах, а при GOLD 3 — до 20,44 і 44,0 % (p < 0,05). Висновки. Застосування курсу нормобаричної гіпокситерапії сприяло змен- шенню основних клінічних симптомів ХОЗЛ, збільшенню частоти сприятливих адаптаційних реакцій до 88,25 %, підвищенню клінічної ефективності лікування, що дало змогу уникнути загострень хвороби впродовж року у 80,95 % пацієнтів.