Дослідження етіології та антибіотикочутливості провідних збудників післяопераційних інфекційних ускладнень

Abstract

Резюме. Проблема лікування та профілактики післяопераційних гнійних ускладнень в абдомінальній хірургії у наш час залишається надзвичайно актуальною. Це пов’язано зі зростанням числа складних операцій із застосуванням сучасних технологій, збільшенням об’єму та тривалості оперативних втручань, станом антибіотикорезистентності на даний час. Мета роботи - дослідити структуру провідних збудників періопераційних інфекційних ускладнень у пацієнтів з хірургічною патологією та вивчення їх антибіотикочутливості. Матеріали та методи – В роботі наведені дані мікробіологічного дослідження в період 2014–2017 рр., яке охопило 576 хворих, середній вік 45 ± 10,5 рр., які знаходились на лікуванні у відділеннях хірургії та ВАІТ медичних закладів третинного рівня Вінницької області. Проводилось мікробіологічне дослідження матеріалів зібраних від пацієнтів (забір виділень, рідини під час дренування поверхневих і глибоких хірургічних ран). З одержаного біологічного матеріалу було проведено виділення чистої культури збудника з його ідентифікацією за морфологічними, тинкторіальними, культуральними та біохімічними властивостями згідно загальноприйнятих мікробіологічних методик та з використанням автоматичного бактеріологічного аналізатора «Vitec» (Франція). Та було проведено порівняння профілю чутливості найбільш значущих збудників до сучасних антибіотиків. Результати. Згідно результатів дослідження, виявлено, що до найпоширеніших збудників хірургічних ранових інфекцій належать умовнопатогенні бактерії E.coli (22,0 %), S.aureus (19,0 %), S.epidermidis (13,0 %), E.faecalis (15 %), P.aeruginosa (10,0 %), A.baumanii (11,3 %). Аналіз чутливості до антибіотиків різних класів досліджуваних штамів домінуючих збудників періопераційних інфекційних ускладнень показав, що найбільшою протимікробною активністю володіли β-лактамні антибіотики – меропенем (75-100%), цефепім (65–100 %) та фторхінолонові хіміотерапевтичні засоби. Дещо нижчу протимікробну активність було встановлено для цефалоспоринів ІІІ покоління (70-85%), амоксициліну-клавуланату (40–75 %), аміноглікозидів (тобраміцин – 80 %, амікацин – 40 %). Визначено високий рівень резистентності більшості грам (-) мікроорганізмів до ампіциліну-сульбактаму, цефалоспоринів І-ІІ поколінь у різних співвідношеннях. Показано резистентність S.aureus до азитроміцину, кларитроміцину. Висновки. Високе поширення мультирезистентних ізолятів збудників (грампозитивних (золотистий стафілокок, ентерококи), грамнегативних збудників (ешерихії, клебсієли, ентеробактери, ацинетобактерії, псевдомонади) підкреслює необхідність проведення у хірургічних відділеннях динамічного мікробіологічного моніторингу, та використання альтернативних протимікробних препаратів тільки з обов’язковим урахуванням їх клінічної ефективності.