Абдомінальний больовий синдром на тлі діабетичного кетоацидозу у дітей

Abstract

Вступ. Первинна захворюваність на ЦД І типу серед дітей продовжує зростати в Україні та світі. Станом на 2021 р., за даними Діабетичного атласу Міжнародної діабетичної асоціації, в Україні на цукровий діабет І типу страждає близько 9 тис. дітей та підлітків (0–19 років) [1]. Діабетичний кетоацидоз (ДКА)— гостре ускладнення ЦД І типу, що супроводжується накопиченням продуктів анаеробного окиснення глюкози та, як наслідок, виникненням метаболічного ацидозу. Невчасна діагностика даного стану в дітей супроводжується ризиком розвитку набряку мозку (aOR 4,6, 95 % CI 1,5–11,3), механічною вентиляцією (aOR 13,4, 95 % CI 3. 8–37,1) та навіть смертю (aOR 28,4, 95 % CI 1,4–207,5) у перші 90 діб [2]. Наявність больового абдомінального синдрому при ДКА, особливо при вперше виявленому діабеті зумовлює труднощі первинної діагностики ЦД І типу та диференційної діагностики даного ускладнення з гнійно-запальною патологією органів черевної порожнини. Мета роботи. Аналіз поширеності та характеру абдомінального больового синдрому при діабетичному кетоацидозі у дітей; порівняльна оцінка клініко-лабораторних показників тяжкості перебігу кетоацидозу з абдомінальним больовим синдромом та без нього.Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз 98 медичних карт стаціонарних хворих дитячого віку з діагнозом при госпіталізації: діабетичний кетоацидоз з 2016 по 2021 рр., що перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні реанімації та інтенсивної терапії КНП «Вінницький обласний клінічний високоспеціалізований ендокринологічний центр Вінницької обласної Ради». Критеріями включення в дослідження слугували лабораторні критерії кетоацидозу (pH>7,30; цукор крові >11 ммоль/л; кетони в сечі >++), відсутність іншої ендокринної та супутньої патології, вроджених вад розвитку. У подальший аналіз було включено 47 пацієнтів: група І — 34 пацієнти без абдомінального болю, група ІІ — 13 пацієнтів з абдомінальним болем. Усім пацієнтам було проведено загальноклінічні лабораторні обстеження та вимірювання рівня pH венозної крові, глікозильованого гемоглобіну, спектр електролітних і біохімічних показників функції нирок та печінки. Результати та обговорення. Усі пацієнти обох груп мали незадовільний глікемічний контроль. При цьому рівень HbAc1 достовірно не відрізнявся в обох групах (12,93±2,38; 12,74±1,51; р=0,7952), хоча вищий рівень глікозильованого гемоглобіну зазвичай асоціюється з більш вираженими шлунково-кишковими проявами ДКА [3]. Вперше виявлений цукровий діабет І типу було діагностовано у 44,9 % на момент госпіталізації. Лише 19,1 % пацієнтів мати тривалість діабету більше 5 років у обох групах. Поширеність больового абдомінального синдрому сягала 28 % (13/47). Такий показник є дещо нижчим, ніж у дорослій популяції за даними Umpierrez G. et al. (2002) [4]. У переважної кількості пацієнтів біль локалізувався в епігастральній ділянці (84,6 %), хоча два пацієнти скаржились на біль у навколопупковій ділянці й розлиту болючість в поєднанні з пригніченням перистальтики. Середня тривалість больового синдрому (4,5±1,6) год від моменту госпіталізації та призначення регідратаційної терапії й дробного введення інсуліну. Середнє значення рН в групі І становило 7,15±0,10 та 7,08±0,12 в групі ІІ відповідно (р=0,0480). Такі дані узгоджуються з патогенетичним механізмом болю при ДКА, опублікованим Xu Q. et al. (2021), а саме збільшенням кетонових метаболітів, що подразнюють ШКТ і стимулюють розвиток больового абдомінального синдрому [5]. Висновки. Діабетичний кетоацидоз супроводжується абдомінальним больовим синдромом близько у третини пацієнтів дитячого віку, локалізуючись переважно в епігастральній ділянці, рідше — навколо пупка, або проявляється дифузною болючістю. Серед пацієнтів з ДКА та наявністю абдомінального больового синдрому відмічаються нижчі абсолютні показники рН (р=0,0480). Незадовільний глікемічний контроль супроводжує випадки ДКА, проте не може використовуватись як прогностичний фактор виникнення абдомінального болю в дітей з ДКА (р=0,7952).