Індивідуально-психологічні характеристики здобувачів вищої медичної освіти з різною стресостійкістю

Abstract

Вивчено індивідуально-психологічні особливості 181 студента з різним рівнем стресостійкості. Встановлено переважання у здобувачів вищої медичної освіти (ВМО) механізмів регресії (8,77 ± 2,40 балів), проєкції (7,03 ± 2,04 бали) та раціоналізації (6,73 ± 1,89 балів) при меншій напруженості механізмів компенсації (5,45 ± 1,68 балів), заперечення (4,80 ± 1,71 балів) та витіснення (4,80 ± 2,02 бали) і мінімальній виразності механізмів гіперкомпенсації (4,42 ± 1,67 балів) та заміщення (4,38 ± 2,07 балів). Механізм раціоналізації більш напружений у здобувачів з високою стресостійкістю, механізми регресії, проєкції, компенсації та гіперкомпенсації — у здобувачів з помірною стресостійкістю, а витіснення, заміщення та заперечення — у здобувачів зі слабкою стресостійкістю. У обстежених здобувачів виявлено середній рівень резилієнтності: 25,25 ± 10,62 балів, водночас в осіб з високою стресостійкістю показник відповідав вищому за середній рівню: 29,22 ± 6,70 балів, у осіб з помірною стресостійкістю — середньому рівню: 24,31 ± 11,21 балів, а в осіб зі слабкою стресостійкістю — нижчому за середній рівень: 16,28 ± 12,43 балів. Показник резилієнтності пов’язаний зворотним кореляційним зв’язком з показником стресостійкості (rS = –0,352, p = 0,001), що свідчить про пов’язаність вищої стресостійкості з більшою резилієнтністю. Стан життєстійкості у здобувачів ВМО загалом, та у осіб з високою і помірною стресостійкістю відповідає високому рівню: 20,10 ± 7,48 балів, 23,59 ± 6,39 балів та 19,37 ± 6,41 балів відповідно, а в осіб зі слабкою стресостійкістю — помірному рівню: 12,03 ± 6,00 балів. Усі компоненти життєстійкості — залученість, контроль та прийняття ризику — найбільш виражені у здобувачів з високою стресостійкістю, а найменш виражені — у здобувачів зі слабкою стресостійкістю. Показник стресостійкості зворотно корелює з життєстійкістю (rS = –0,519, p = 0,000), залученістю (rS = –0,464, p = 0,000), контролем (rS = –0,477, p = 0,000) та прийняттям ризику (rS = –0,461, p = 0,000), що свідчить про пов’язаність вищої стресостійкості з більшою життєстійкістю.