Динамічна оцінка поширеності та глікемічного контролю цукрового діабету 1 типу в дитячій популяції

Abstract

Глікозильований гемоглобін (HbAc1) залишається одним із найцінніших методів глікемічного контролю в пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД). Його цільовий рівень у дітей та підлітків становить ≤7% (за рекомендаціями ISPAD; 2018) та ≤7,5% (ADA; 2020), проте наявність ускладнень та лабільного перебігу ЦД І типу в дітей та підлітків передбачає індивідуальний підхід до оптимального контролю. Рівень глікозильованого гемоглобіну визначає ризик розвитку супутніх гнійно-запальних захворювань (ГЗЗ) та відновлення системного гомеостазу після хірургічного втручання. Підвищений рівень HbAc1 протягом останніх 90 діб перед оперативним втручанням достовірно збільшує тривалість перебування в стаціонарі серед дорослих пацієнтів. Наразі немає опублікованих даних щодо рівня глікемічного контролю в дітей з ЦД І типу у Вінницькій області, що є надзвичайно важливим при оцінці ризику ускладнень та результатів лікування цієї популяції в хірургічному стаціонарі. Мета – проаналізувати та оцінити поширеність і глікемічний контроль серед дітей з ЦД І типу у Вінницькій області у 2013, 2016 та 2017 рр. Матеріали та методи. Проведено ретроспективну оцінку динаміки поширеності ЦД І типу серед дитячої популяції Вінницької області в період 2013–2017 рр. шляхом аналізу звітів Вінницького обласного клінічного високоспеціалізованого ендокринологічного центру та демографічних даних Головного управління статистики у Вінницькій області, карт стаціонарних хворих, що лікувалися в КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради». Кількість пацієнтів з ЦД І типу у 2013 р. становила 321, у 2016 р. – 358, у 2017 р. – 399 особи. Для оцінки глікемічного контролю використано показник HbAc1. Значення HbAc1 ≤7,5% прийнято за цільове, >7,5–9,0% – за субоптимальне, >9,1% – за незадовільне. Пацієнтів з відсутніми показниками HbAc1 вилучено з подальшого дослідження. Для оцінки достовірної різниці показників застосовано точний тест Фішера. Значення р<0,05 прийнято статистично значущим. Результати. Протягом періоду дослідження відмічалося зростання поширеності ЦД І типу в дитячій популяції. Зокрема, у 2013 р. цей показник дорівнював 1,08‰, у 2016 р. – 1,23‰, а у 2017 р. – 1,37‰ (р=0,1266; р=0,0015, порівняно з 2017 р. відповідно), що відповідає очікуваним світовим тенденціям. Первинна захворюваність на ЦД І типу у Вінницькій області становила: у 2013 р. – 0,017%, у 2016 р. – 0,015%, у 2017 р. – 0,022%, із піком маніфестації в 6 і 10-річному віці. Середні показники глікемічного контролю на основі HbA1c у 2013 р. становили 8,73±1,82%, у 2016 р. – 8,60±1,52%, у 2017 р. – 8,85±1,88% відповідно. У 2013 р. глікемічний контроль оцінювався як оптимальний у 27,5% (88/319) дітей, субоптимальний – у 37,5% (120/319), незадовільний – у 35% (111/319). У 2016 р. кількість пацієнтів з оптимальними показниками HbAc1 зменшилася до 25% (83/336), субоптимальний рівень відмічався у 41% (139/336), незадовільний – у 34% (114/336) відповідно. У 2017 р. цільовий рівень HbAc1 спостерігався лише у 21% (68/329), субоптимальний – у 41% (135/329), незадовільний – у 38% (126/329) відповідно. Зростала кількість пацієнтів із незадовільним глікемічним контролем та показниками HbA1c, що перевищувало 11%: у 2017 р. (42/329) порівняно з відповідним показником 2016 р. (24/336), p=0,0191. Клінічними проявами незадовільного глікемічного контролю в досліджуваній популяції були гострі ускладнення (кетоз, кетоацидоз), що супроводжувались абдомінальним синдромом, нудотою та блюванням і потребували лікування у відділенні інтенсивної допомоги. Гнійно-запальні захворювання органів черевної порожнини в дітей з ЦД І типу супроводжувалися комбінацією клініко-лабораторних даних декомпенсації ЦД І типу, гіперлейкоцитозом і дифузним болем у животі. Макроскопічні та патоморфологічні характеристики апендикса й очеревини відповідали деструктивним формам ГЗЗ за наявності короткого періоду від маніфестації симптомів. Перебіг післяопераційного періоду в дітей з ГЗЗ органів черевної порожнини на тлі ЦД І типу носив лабільний характер та потребував інсулінокорекції. Висновки. Поширеність цукрового діабету І типу серед дітей Вінницької області зростає (2013 р. – 1,08‰, 2017 р. – 1,37‰, р=0,0015). Глікемічний контроль у цій популяції знаходиться в субоптимальних межах (>7,5–9,0%) протягом періоду 2013–2017 рр. Станом на 2017 р. більше третини пацієнтів дитячого віку (38%) мають незадовільний глікемічний контроль. Кількість пацієнтів із показником HbA1c >11% достовірно зросла в 2017 р. порівняно з 2016 р. (p=0,0191). Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду пацієнтів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.