Денситометричний метод оцінювання щільності кісткової тканини фронтального відділу верхньої щелепи з прогностичною метою

Abstract

Дослідження щільності, або денситометричний метод, використовують у щелепно-лицевій ділянці для спостереження перебігу і планування лікування багатьох патологій. Матеріали і методи. Задля визначення потенційно слабших ділянок кістки верхньої щелепи, у напрямку яких можуть поширюватися патологічні, у тому числі кістозні процеси, проведено визначення щільності кісткової тканини у фронтальному відділі верхньої щелепи в 100 пацієнтів. Результати дослідження. Було встановлено, що щільність кісткової тканини трьох ділянок – між центральними різцями, між центральним і бічним різцями, між бічним різцем та іклом – менша в порівнянні з даним показником між іклом і першим премоляром верхньої щелепи. Ділянкою з найменшою кістковою щільністю, із-поміж усіх досліджуваних, виявився відділ між центральними різцями верхньої щелепи. На наступному етапі дослідження з прогностичною метою було встановлено відношення по-казників ділянок проєкції «фісур» із меншою кістковою щільністю до такого ж показника суміжної ділянки – між іклом і першим премоляром верхньої щелепи. Середні показники порівняння кісткової щільності між центральними різцями до такого ж показника між іклом і першим премоляром становили 0,77±0,01, між центральним і бічним різцями до такого ж показника між іклом і першим премоляром –0,93± 0,01, між бічним різцем та іклом до такого ж показника між іклом і першим премоляром –0,85±0,01. На основі даних розрахунків також було виділено групи показників із різними рівнями ризику розлитого поширення патологічних процесів у ділянках щілин верхньої щелепи. Висновки. Рентгенологічна щільність у ділянках проєкції «фісур» верхньої щелепи менша в порів-нянні з поруч розташованою кістковою тканиною, що непрямо вказує на «слабкість» цих ділянок і може бути сприятливим фактором для розлитого характеру ураження, а також утворення специфічних форм кіст.