Вплив імуносупресивної терапії на стан імунного захисту в дітей

Abstract

Для лікування ревматологічних захворювань, аутоімунного лімфопроліферативного синдрому і нефротичного синдрому в дітей застосовується глюкокортикостероїдна терапія з цитостатиками або без них. Серйозним побічним ефектом цих препаратів є імуносупресія. Мета — дослідити імунологічні показники в дітей, які отримують імуносупресивну терапію, для визначення тактики вакцинації. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 50 здорових дітей (група порівняння) та 34 дитини, які отримували імуносупресивну терапію з приводу ревматологічної патології, аутоімунного лімфопроліферативного синдрому або нефротичного синдрому (досліджувана група). Пацієнти, які отримували високодозову імуносупресивну терапію (n=16), становили І підгрупу, а ті, хто отримував низькодозову імуносупресивну терапію (n=18), — ІІ підгрупу. Субпопуляції лімфоцитів крові визначали методом проточної цитометрії, сироваткові імуноглобулініи — методом радіальної імунодифузії. Статистичний аналіз виконували з використанням пакета програм «SPSS 23,0». Результати. У дітей, які отримували імуносупресивну терапію, встановлено достовірне збільшення кількості Т-лімфоцитів (CD3+), зниження В-лімфоцитів (CD19+) і NK-клітин (CD3-CD16/56+), тоді як середні рівні сироваткових IgA, IgM, IgG не відрізнялися від показників здорових дітей, що свідчить про збереження гуморального імунітету. Проте в дітей, які отримували високодозову імуносупресивну терапію, виявлено дозозалежне зниження рівня сироваткових IgA, IgM та IgG відповідно в 1,7, 1,3 раза і на 18,9%. Висновки. Вакцинація дітей до початку імуносупресивної терапії з приводу ревматологічної патології або нефротичного синдрому є доцільною. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків, дітей