Вибір способу оперативного лікування параколостомічної грижі у хворих із ожирінням

Abstract

Метою роботи було вирішення проблеми попередження та вибору способу оперативного лікування параколостомічної грижі у хворих з ожирінням. Матеріали та методи досліджень. Проаналізовані результати лікування 56 (100,0 %) хворих з ожирінням прооперованих із приводу параколостомічних гриж. За статтю чоловіки становили 27 (56,2 %) осіб, жінки – 29 (29,0 %). В усіх хворих цієї вікової категорії,крім ожиріння, мала місце поєднана супутня патологія: атеросклеротичний і постінфарктний кардіосклероз – у 56 (100,0 %) випадках; ХОЗЛ – у 42 (69,6 %); цукровий діабет – у 18 (26,1 %); церебросклероз — у 17 (24,6 %). Хірургічне лікування ПКCГ виконували за 3 методами: алогерніопластика (алоГП) із залишенням колостоми на колишньому місці, що було проведено 16 (29,0 %) хворим; алоГП з переміщенням колостоми на нове місце – 22 (52,2 %) особам; 18 (18,2 %) – малоінвазивні методи із них 8(11,6 %) – лапароскопічно-асистованим способом. Середня тривалість лапароскопічної ГП склала 65,5 ± 5,5 хв., при «відкритих» способах – (45,5±5,5) хв. Результати досліджень. Проведено аналіз результатів лікування ПКСГ за 3-ма різними методами, де за кількістю хворих групи були ідентичні між собою. За тривалістю операції лапароскопічний метод алоГП був триваліший, потребував застосування загального знеболення та пневмоперитонеума, що можуть стати причиною розвитку ряду небезпечних ускладнень. 2 інші позаочеревинні методи алоГП більш щадні, можуть бути виконанні під спинальною чи епідуральною анестезіями. Проте, саме при даних методах алоГП високий ризик розвитку ускладнень місцевого характеру. Висновки. При лікування параколоностомічних гриж у хворих із ожирінням найкращі результати були отримані при лапароскопічній алогерніопластиці. При виведенні колостоми у хворих похилого та старечого віку рекомендовано превентивне алопротезування.