Короткий опис (реферат):
Ірисин — це міокін, що виробляється в м’язах, жировій тканині, контролює енергетичний і вуг-леводний гомеостаз та пов’язаний з несприятливим метаболічним профілем. Мета дослідження — встановити концентрацію ірисину у осіб з ожирінням та цукровим діабетом 2 типу з різною ма-сою тіла, дослідити взаємовплив між цим міокіном та ІМТ, показниками вуглеводного обміну та інсулінорезистентності.Матеріали та методи: обстежено 22 особи з ожирінням (вік: 51,31 ± 5,42 років; ІМТ: 36,38 ± 3,49 кг/м2) та 32 пацієнта з коморбідністю ожиріння та ЦД 2 типу (вік: 52,56 ± 7,69 років, ІМТ: 36,51 ± 3,75 кг/м2; HbA1c: 9,97 ± 2,02 %), 32 хворих на ЦД 2 типу з нормальною масою тіла (вік: 53,25 ± 5,52 років; ІМТ: 23,1 ± 2,41 кг/м2; HbA1c: 9,09 ± 1,95 %) та 22 людини контрольної групи (вік: 50,81 ± 6,8 років; ІМТ: 22,73 ± 1,85 кг/м2; HbA1c: 5,25 ± 0,44 %).Сироваткову концентрацію ірисину визначали імуноферментним методом. Результати пред-ставлені як середнє ± стандартна похибка (m ± SD). Застосовували методи варіаційної та описової статистики. Критерій t-Стьюдента використали для визначення достовірності відмінностей середніх величин. Проводили кореляційний аналіз з використанням коефіцієнту Пірсона та багатофакторний регресійний аналіз.Результати: сироваткова концентрація ірисину підвищена у осіб з ожиріння (10,92 ± 3,22 нг/мл) на 26,38 %, знижена у пацієнтів з коморбідністю ожиріння та ЦД 2 типу (5,02 ± 2,33 нг/мл) на 41,89 %, і у хворих з ЦД 2 типу з нормальною масою тіла (5,47 ± 2,64 нг/мл) на 36,68 % в порівнянні з конт-рольною групою (8,64 ± 0,65 нг/мл) (р < 0,001). ІМТ впливає на концентрацію ірисину, як в групі осіб з ожирінням (r = 0,57; р = 0,001; R2 = 0,49), так і у пацієнтів з коморбідністю ожиріння та ЦД 2 типу (r = 0,27; р = 0,009; R2 = 0,43). На вміст ірисину мав вплив рівень глюкози в групі пацієнтів з коморбідністю ожиріння та ЦД 2 типу (r = – 0,55;р = 0,009; R2 = 0,59), та рівень глюкози, НbА1с (r = – 0,52; р = 0,03 та r = – 0,39; р = 0,001;R2 = 0,73) — у хворих на ЦД 2 типу з нормальною масою тіла. Вміст ірисину впливав на показники інсулінорезистентності: у осіб з ожирінням на вміст інсуліну (r = 3,87; р < 0,0001; R2 = 0,54) та індекс Caro (r = – 0,2; р = 0,004; R2 = 0,54); у пацієнтів з коморбідністю ожиріння та ЦД 2 типу — на концентрацію інсуліну (r = – 6,53; р = 0,00025; R2 = 0,56) та індекс НОМА-IR (r = – 7,27; р = 0,004; R2 = 0,75); у хворих на ЦД 2 типу з нормальною масою тіла - на вміст інсуліну (r = – 4,94; р < 0,0001; R2 = 0,6), НОМА-IR (r = – 6,17; р < 0,0001; R2 = 0,74) та індекс Caro (r = – 0,46; р < 0,0001; R2 = 0,42).Висновки: ожиріння супроводжується підвищенням концентрації ірисину, що пов’язано з ІМТ. Надвага впливає на вміст ірисину за умов коморбідності ожиріння та ЦД 2 типу, проте сироватко-вий вміст цього міокіну знижується. При ЦД 2 типу без ожиріння рівень ірисину теж зменшується. Гіперглікемія може бути причиною зниження концентрації ірисину при ЦД 2 типу, як за умов коморбідності з ожирінням, так і при нормальній масі тіла. Ірисин пов’язаний з інсулінорезистентніс-тю та може впливати на її показники, як при ожирінні, так і при ЦД 2 типу.
