Клінічне значення генотипу helicobacter pylori

Abstract

Helicobacter pylori (H. pylori) – порівняно нещодавно відкрита бактерія, яка вперше була виявлена в пацієнта з гастритом у 1982 році Баррі Маршаллом і Робіном Уорреном, за що останні в 2005 році були нагороджені Нобелівською премією [1, 2]. Цим збудником інфіковано майже половина населення світу, проте у всіх носіїв виявляють різні клінічні прояви інфекції. Особливу цікавість викликають фактори патогенності H. pylori та їх генетичні детермінанти. Відомо, що за певних генетичних особливостей H. pylori різні штами можуть проявляти різну патогенність та вірулентність [3]. Геном H. pylori містить біля 1600 генів, з яких 10% є життєво необхідними. Епідеміологічні та серологічні дослідження показали, що клінічна картина захворювань залежить від факторів вірулентності CagA, VacA, IceA та BabA, які мають тісний взаємозв’язок [4]