Показати скорочений опис матеріалу
dc.contributor.author | Поліщук, Д. С. | |
dc.contributor.author | Поліщук, С. Й. | |
dc.date.accessioned | 2025-03-20T12:35:18Z | |
dc.date.available | 2025-03-20T12:35:18Z | |
dc.date.issued | 2021 | |
dc.identifier.citation | Поліщук Д. С, Поліщук С. Й. Бореліозна лімфоцитома як рідкісний вияв хвороби Лайма / Д. С. Поліщук, С. Й. Поліщук // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2021, № 1. – С. 26-32. | uk_UA |
dc.identifier.other | DOI: https://doi.org/10.30978/UJDVK2021-1-26 | |
dc.identifier.uri | https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/8358 | |
dc.description.abstract | Останніми роками у світі зафіксовано зростання захворюваності на Лайм-бореліоз (хворобу Лайма (ХЛ)), що зумовлює необхідність у постійній епідемічній і клінічній настороженості. Збудником ХЛ є спірохета Вorrelia burgdorferi, а переносниками — кліщі Ixodes ricinus. У місці присмоктування кліща виникає мігруюча еритема, яка є маркером шкірної маніфестації ХЛ — ранньої локалізованої (І) стадії хвороби. За наявності мігруючої еритеми діагностика Лайм-бореліозу не викликає труднощів, проте за її відсутності та відомостей про кліщову інокуляцію встановлення діагнозу є утрудненим. Своєчасне виявлення та лікування ХЛ важливі для запобігання хронізації цього захворювання, його прогресування з поліорганними ураженнями та ускладненнями, одним з яких є бореліозна лімфоцитома (БЛ), що належить до патогномонічних шкірних виявів ХЛ як ознака дисемінованої (ІІ або ІІІ) стадії. БЛ діагностують на підставі позитивних результатів серологічних тестів — за виявленням антитіл до В. burgdorferi. Визначальне значення для встановлення діагнозу має локалізація БЛ — мочки вушних раковин, ареоли сосків молочних залоз, підкрильцеві западини, потилиця, мошонка, тил стоп. Лікування як мігруючої еритеми, так і БЛ полягає в призначенні антибіотиків. Описано рідкісний випадок БЛ з локалізацією патологічного процесу на шкірі лівого вуха у пацієнтки з тривалістю захворювання понад 15 років. План лікування було складено за двома напрямами: перший включав антибіотики та синтетичний препарат, який гальмував активність Т-лімфоцитів, не впливаючи на В-лімфоцити; другий —патогенетичні препарати, що підвищували продукцію антитіл, зменшуючи вияви вторинного імунодефіциту, та мали протизапальний ефект. Представлено знімки хворої у динаміці у міру одужання. Після проведеної терапії у хворої досягнуто клінічного одужання. | uk_UA |
dc.language.iso | uk_UA_ | uk_UA |
dc.relation.ispartofseries | 1; | |
dc.subject | хвороба Лайма; бореліозна лімфоцитома; кліщі; спірохета Вorrelia burgdorferi | uk_UA |
dc.title | Бореліозна лімфоцитома як рідкісний вияв хвороби Лайма | uk_UA |
dc.type | Article | uk_UA |