Лапароскопічна простатектомія в хірургічному лікуванні доброякісної гіперплазії передміхурової залози

Abstract

На противагу травматичності відкритої простатектомії альтернативним вибором лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози (дГПЗ) є лапароскопічна простатектомія. Вона була впроваджена в практичну роботу урологів як малоінвазивна альтернатива відкритим простатектоміям (черезміхуровій та залобковій) у пацієнтів із дГПЗ великих розмірів. Мета дослідження:розгляд техніки виконання та аналіз результатів лапароскопічної екстраперитонеальної залобкової (транскапсулярної) простатектомії у хворих на дГПЗ великих розмірів (більше 80 мл).Матеріали та методи.Представлені ранні (стаціонарні) та віддалені (після виписки із стаціонару та до двох років спосте-реження) результати лапароскопічної екстраперитонеальної залобкової (транскапсулярної) простатектомії у 50 хворих на дГПЗ, які були оперовані в центрі пластичної реконструктивної та малоінвазивної онкоурології Черкаського обласного онкологічного диспансеру та урологічному відділенні Вінницької обласної лікарні ім. м. І. Пирогова протягом 2021–2023 рр. Середній вік хворих становив 68,2±2,4 року, середній індекс маси тіла – 28,5±1,5, середній об’єм передміхурової залози (ПЗ) – 111,5±17,4 мл. Лапароскопічну екстраперитонеальну залобкову простатектомію виконували шляхом створення передочеревинно-го залобкового простору за допомогою балонного троакара Space Marker. Розріз капсули ПЗ поперечний, видаляли гіперплазовані частки ПЗ із покроковим гемостазом зі спробою збереження стінки простатичної уретри, анастомоз між шийкою сечового міхура та капсулою ПЗ накладали за допомогою безперервного шва V–Loc (2-0). Гіперплазо-вані вузли ПЗ видаляли шляхом їх морцеляції. Уретральний катетер видаляли на 5-ту добу після операції. Якість сечовипускання до та після операції оцінювали за допомогою міжнародного опитувальника симптомів при захворюваннях ПЗ до та після операції. Результати.Середній час виконання операції становив 120,3±11,7 хв, середня інтраопераційна крововтрата – 118,7±33,6 мл. У 10 (20%) хворих вдалось зберегти простатичний відділ сечівника. В одного хворого видалено камінь із сечового міхура шляхом цистотомії, ще одному хворому виконано симультанну передочеревинну лапароскопічну пахвинну герніопластику сітчастим поліпропіленовим імплантом у зв’язку із косою грижею. Інтраопераційних та післяопераційних кровотеч не спостерігали, не було проведено жодної гемотрансфузії. Середній післяопераційний ліжко-день становив 6,1±1,1 доби. У післяопераційний період (до двох років) ускладнень (стриктур сечівника та шийки сечового міхура, каменів сечового міхура, нетримання сечі, інфекційних ускладнень та ін.) не зареєстровано. Заключення.Отримані результати лапароскопічної екстраперитонеальної залобкової простатектомії у хворих на дГПЗ великих розмірів підтвердили її надійний інтра- та післяопераційний гемостаз, короткий післяопераційний ліжко-день, задовільне відновлення акту сечовипускання з мінімальною кількістю ускладнень. Необхідно провести подальші дослідження для встановлення переваг виконання лапароскопічної екстраперитонеальної залобкової простатектомії у хворих на дГПЗ.