Репозиторий Винницкого национального медицинского университета имени Н. И. Пирогова

Морфологічне обґрунтування місцевого застосування мезенхімальних стовбурових клітин у лікуванні експериментальних хронічних гнійно-некротичних pан

Показать сокращенную информацию

dc.contributor.author Слободяник, С. В.
dc.contributor.author Хіміч, С. Д.
dc.contributor.author Вернигородський, С. В.
dc.contributor.author Школьніков, В. С.
dc.date.accessioned 2025-03-19T10:12:43Z
dc.date.available 2025-03-19T10:12:43Z
dc.date.issued 2022
dc.identifier.citation Морфологічне обґрунтування місцевого застосування мезенхімальних стовбурових клітин у лікуванні експериментальних хронічних гнійно-некротичних pан / С. В. Слободяник, С. Д. Хіміч, С. В. Вернигородський, В. С. Школьніков // Патологія. – 2022. –Т.19, №1(54). – С. 70–78. uk_UA
dc.identifier.other DOI.10.14739/2310-1237.2022.1.247230
dc.identifier.uri https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/8114
dc.description.abstract Мета роботи – вивчення морфологічних параметрів загоєння хронічних гнійно-некротичних ран у білих щурів при місцевому застосуванні 0,025 % розчину декаметоксину та мезенхімальних стовбурових клітин. Матеріали та методи. Експериментальне дослідження виконали на 120 щурах, яких поділили на групи: І – контроль (без лікування); ІІ – «класичне» лікування ран з використанням антисептика (0,025 % розчин декаметоксину); ІІІ – застосування мезенхімальних стовбурових клітин із пупкового канатика; IV – застосування мезенхімальних стовбурових клітин, клонованих в інертних газах. Для оцінювання морфологічних змін із країв ран вирізали фрагменти розмірами 0,5 см × 1,0 см × 1,0 см, фіксували у 10 % розчині нейтрального формаліну та заливали парафіном. Гістологічні зрізи завтовшки 5–7 мкм забарвлювали гематоксиліном і еозином, основним коричневим, пікрофуксином за ван Гізоном, трихромом за Масоном. Для імуногістохімічних досліджень використовували моноклональні антитіла компанії DAKO: до проміжних філаментів, мезенхімальних клітин і міофібробластів – Vimentin (Clone V9), гладком’язового актину (αSMA, Clone 1A4), трансмембранного білка ендотеліальних клітин, стовбурових і ембріональних фібробластів – CD34 (Clone QBEnd 10), а також систему візуалізації En VisionTMFLEX. Результати. Позитивну динаміку загоєння хронічних ран у разі застосування 0,025 % розчину декаметоксину спосте рігали тільки на ранніх термінах (3–7 доба), зокрема виявили зменшення запальної клітинної інфільтрації порівняно з МСК і МСК-ІГ. Останні були ефективними на всіх етапах дослідження, що підтверджувалося швидшим очищенням поверхні рани від гнійно-некротичних тканин, зменшенням площі, прискоренням формування грануляційної тканини та епітелізації рани. Висновки. Використання МСК і МСК-ІГ створюють сприятливі умови для нормального перебігу регенераторних процесів та епітелізації ран з активацією фібробластів, що підвищує ефективність загоєння хронічних ран. uk_UA
dc.language.iso uk_UA_ uk_UA
dc.publisher Патологія uk_UA
dc.subject мезенхімальні стовбурові клітини uk_UA
dc.subject хронічні гнійно-некротичні рани uk_UA
dc.subject лікування uk_UA
dc.subject морфологічні зміни uk_UA
dc.subject загоєння ран uk_UA
dc.subject імуногістохімія uk_UA
dc.title Морфологічне обґрунтування місцевого застосування мезенхімальних стовбурових клітин у лікуванні експериментальних хронічних гнійно-некротичних pан uk_UA
dc.type Article uk_UA


Файлы в этом документе

Данный элемент включен в следующие коллекции

Показать сокращенную информацию

Поиск в DSpace


Просмотр

Моя учетная запись

Статистика