Короткий опис (реферат):
Мета дослідження: відновлення репродуктивної функції у жінок після різних методів оперативного лікування патології шийки матки на основі вивчення у них
клініко-функціональних і морфологічних особливостей, а також удосконалення і впровадження алгоритму хірургічних і лікувально-профілактичних заходів з
використанням допоміжних репродуктивних технологій.
Матеріали та методи. Було проведено обстеження і лікування 96 пацієнток репродуктивного віку з безпліддям на тлі запально-дистрофічних і гіперпластичних процесів ендоцервікса. До основної групи увійшли 70 жінок, яким було виконано лікування патології шийки матки, що вивчалася, методами кріодеструкції або радіохвильової хірургії (зокрема методом кріодеструкції – 30 пацієнток,
методом радіохвильової хірургії – 40 пацієнток). До групи порівняння увійшли 26
жінок, яким були виконані хірургічні операції – кюретаж і бужування з приводу
патології шийки матки.
Результати. Патологія шийки матки є однією з основних причин жіночого безпліддя, причому в 45,8% – первинного і в 54,2% – вторинного. Супутні порушення
менструальної функції у цих пацієнток зустрічаються у 89,6%, а хронічні запальні процеси матки і придатків – в 33,4% відповідно. У жінок із вторинним безпліддям після різних методів оперативного лікування патології шийки матки спостерігається обтяжений репродуктивний анамнез за рахунок високої частоти артифіційних (73,7%) і мимовільних абортів (44,7%). Водночас рівень запальних ускладнень після різних внутрішньоматкових втручань становить 86,4%.
Клінічні результати допоміжних репродуктивних технологій залежать від наявності супутніх дисгормональних порушень у жінок після різних методів оперативного лікування патології шийки матки: частота імплантації – вище в 1,7 раза, настання вагітності – в 2,0 раза і пологи живим плодом – в 2,1 раза.
Заключення. Отримані результати свідчать про ефективність запропонованого
алгоритму диференційованого підходу до проведення допоміжних репродуктивних технологій у жінок з патологією шийки матки з урахуванням наявності супутніх дисгормональних порушень. Наведені дані дозволяють рекомендувати вдосконалений алгоритм для широкого використання в кабінетах і клініках репродуктології.
