Вплив хірургічних методів лікування шийки матки на репродуктивну функцію жінок

Abstract

Після деструктивних методів лікування шийки матки жінки належать до групи високого ризику щодо виникнення гестаційних ускладнень як одного з чинників репродуктивних втрат, що зумовлює соціальне значення проблеми. Мета дослідження: проведення порівняльного аналізу репродуктивної функції у жінок, які перенесли різні оперативні втручання на шийці матки; вивчення впливу деструктивних методів лікування патології шийки матки на перебіг вагітності для вдосконалення принципів допологового спостереження. Матеріали та методи. Усі обстежувані жінки (n=201), які перенесли органозберігальні операції (електроконізація, кріодеструкція, лазерна вапоризація або радіохвильова ексцизія) на шийці матки з приводу дисплазії 1–3-го ступеня, були розподілені на три групи: 1-а група (ретроспективна, n=114) – пацієнтки, у яких особливості менструальної і репродуктивної функцій вивчали анамнестично; 2-а група (проспективна, n=57) – жінки, яких включено у дослідження відразу після хірургічного лікування; 3-я група (контрольна, n=30) – практично здорові жінки. Хворі порівняльних груп були зіставні за віком (середній вік – 25,7±4,4 року) і перебігом патологічного процесу у шийці матки. Результати. У ході п’ятирічного дослідження було вивчено менструальну і генеративну функції у пацієнток після проведеного хірургічного лікування. Менструальна функція збережена в усіх пацієнток, але найчастіше жінки скаржились на альгодисменорею і появу кров’янистих виділень до і після менструації: найбільший відсоток – у жінок після електроконізації, найменший – після кріодеструкції. Після лазерної вапоризації і радіохвильової ексцизії змін не відзначено. Під час аналізу ускладнень вагітності найбільш значущими виявились достовірні розбіжності між відсотком вагітних із загрозою переривання у перших двох групах (47,9% і 26,0% відповідно) і групою контролю (14,8%). Це можна пояснити розвитком істміко-цервікальної недостатності у пацієнток, які перенесли оперативні втручання на шийці матки, а також наявністю фетоплацентарної дисфункції, підтвердженої порушеннями допплерометричних індексів. Заключення. Сучасні деструктивні методи лікування патології шийки матки, найменш травматичними з яких є лазерна вапоризація і радіохвильова ексцизія, дозволяють вилікувати основне захворювання і зберегти як менструальну, так і генеративну функції. Ураховуючи клінічну картину захворювання і встановлений діагноз, необхідно розробляти індивідуальну тактику ведення для кожної хворої, проводити активний моніторинг протягом року після операції та спостереження протягом року після вагітності незалежно від її результату.