Диспепсії серед студентів медичного закладу вищої освіти: поширеність симптомів і чинники ризику

Abstract

Диспепсія - один із найпоширеніших симптомокомплексів, що зустрічається у внутрішній медицині та охоплює комплекс симптомів, які належать до гастродуоденальної ділянки шлунково-кишкового тракту. Метою дослідження було вивчити поширеність симптомів диспепсії серед студентів 1-6 курсів ВНМУ ім. М. І. Пирогова, які не зверталися за медичною допомогою щодо симптомів диспепсії, та встановити фактори ризику її розвитку серед студентів порівняно з лікарями загальної практики - сімейної медицини. За допомогою платформи Microsoft Forms нами проведено опитування300 респондентів віком 17-65 років, з яких 168 (56%) - вітчизняні студенти 1-6 курсу навчання, 64 (21,3%) - іноземні студенти 5-6 курсу навчання та 68 (22,7%) - лікарі загальної практики-сімейної медицини. Для оцінки наявності чи відсутності скарг у респондентів було використано модифікований опитувальник FSSG (Frequency Scale for Symptoms of GERD), доповнений питаннями щодо віку, статі, маси тіла та зросту респондентів, курсу навчання та успішності навчання (до студентів), наявності хронічних захворювань ШКТ, прийому фармакопрепаратів, тютюнопаління та вживання алкоголю із відзначенням кількості доз вжитого алкоголю на тиждень. В анкеті для іноземних студентів було введено додаткове питання щодо країни походження, з якої приїхав студент на навчання до ВНМУ ім. М. І. Пирогова. Розраховували середньо-арифметичну та стандартну похибку середньоарифметичної. Розрахунок статистичної вірогідності різниці між двома вибірками виконували за t-критерієм Ст'юдента. Для проведення оцінки впливу різних факторів на виникнення симптомів диспепсії та ГЕРХ ми використовували метод χ2, а кореляційний аналіз проводили непараметричним методом Спірмена. Встановлено, що в групі вітчизняних студентів порівняно з іноземними серед опитаних виявилось достовірно більше (р<0,05) таких, хто відзначив у себе наявність симптомів диспепсії (21,4% проти 10,9%), та достовірно менше (р<0,01)практично здорових (60,7% проти 79,7%). Тоді як між групами вітчизняних студентів та лікарями ЗПСМ, а також між групами іноземних студентів та лікарями ЗПСМ достовірних відмінностей не встановлено (р<0,05). У всіх трьох групах був встановлений взаємозв'язок між присутністю симптомів диспепсії і ГЕРХ та наявністю в опитаних в анамнезі захворювань ШКТ. Так, коефіцієнт рангів Спірмена для групи вітчизняних студентів становив 0,36, для групи лікарів ЗПСМ - 0,43і для групи іноземних студентів - 0,36 (р<0,01). У групах вітчизняних студентів та іноземних студентів встановлено кореляційний зв'язок (р<0,01) між прийомом медикаментів і появою симптомів диспепсісії та ГЕРХ. Зокрема, коефіцієнт рангів Спірмена для групи вітчизняних студентів становив 0,2 і для групи іноземних студентів - 0,42. Водночас в опитаній групі лікарів загальної практики - сімейної медицини такий зв'язок був відсутнім (р>0,05). Коефіцієнт рангів Спірмена для групи лікарів ЗПСМ становив 0,43. Отримані результати засвідчують, що симптоми диспепсії, ГЕРХ та їх поєднання виявлено в усіх обстежених групах. Наявність в анамнезі патології шлунково-кишкового тракту є фактором ризику присутності симптомів диспепсії та ГЕРХ незалежно від групи респондентів.