Показать сокращенную информацию
dc.contributor.author | Жебель, В. М. | |
dc.contributor.author | Старжинська, О. Л. | |
dc.contributor.author | Голодюк, С. М. | |
dc.contributor.author | Лозинський, С. Е. | |
dc.contributor.author | Франчук, С. В. | |
dc.contributor.author | Корзун, Т. Б. | |
dc.contributor.author | Меркулова, Д. О. | |
dc.date.accessioned | 2025-03-18T12:16:25Z | |
dc.date.available | 2025-03-18T12:16:25Z | |
dc.date.issued | 2023 | |
dc.identifier.citation | Можливості стаціонарної реабілітації хворих, які перенесли COVID-19 / В. М. Жебель, О. Л. Старжинська, С. М. Голодюк, [та ін.] // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. – 2023. – № 1 (95). – С. 91-98 | uk_UA |
dc.identifier.other | DOI 10.11603/1681-2786.2023.1.13866 | |
dc.identifier.uri | https://dspace.vnmu.edu.ua/123456789/7912 | |
dc.description.abstract | Метою огляду є узагальнення поняття постковідного синдрому, визначення його поширеності, кола реабілітаційних проблем та шляхів їх вирішення в стаціонарних умовах для осіб, які перенесли тяжкий COVID-19 та/або були виписані з відділень інтенсивної терапії (ВІТ). Матеріали і методи. Застосували аналітичний та бібліосемантичний методи, аналізували публікації за темою у базах даних PubMed, Medline, Medscape, Google Scholar, нормативні документи – на сайтах національних служб здоров’я. Результати. Стаття присвячена проблемі постковідної реабілітації. На сьогодні існує чітке уявлення про те, що перенесений COVID-19 має різноманітні віддалені наслідки, остаточно сформульована клінічна класифікація довготривалих наслідків COVID-19. Пацієнти з тяжким та критичним варіантом перебігу зазвичай потребують подальшого лікування та реабілітації в умовах стаціонару. Для успішної реабілітації пацієнтів із наслідками COVID-19 необхідно планувати заходи з урахуванням таких принципів: визначати поточні порушення стану здоров’я за Міжнародною класифікацією функціонування, інвалідності та здоров’я, створювати план управління проблемами для досягнення максимальної функціональної незалежності пацієнта; застосовувати і для оцінки проблем, і для їх вирішення міждисциплінарний командний підхід; пам’ятати про етапність допомоги, навчати пацієнта, його близьких ще в стаціонарі для продовження реабілітації в домашніх умовах; дотримуватися принципів безпечності реабілітації як для пацієнта, так і для персоналу. Висновки. Перенесена коронавірусна хвороба має віддалені наслідки, інструменти прогнозування яких досі не стандартизовані. Переважна більшість пацієнтів, які перенесли тяжкий та критичний COVID-19, особливо в умовах ВІТ, має довготривалі наслідки, управління якими потребує залучення медичного персоналу та стаціонарних умов. Реабілітація повинна бути ранньою та комплексною із залученням мультидисциплінарної команди, на підставі гнучкого протоколу, у розділах якого максимально враховані потреби таких пацієнтів. | uk_UA |
dc.language.iso | uk_UA_ | uk_UA |
dc.publisher | Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України | uk_UA |
dc.subject | реабілітація після COVID-19 | uk_UA |
dc.subject | лонг-COVID-19 | uk_UA |
dc.subject | постковідний синдром | uk_UA |
dc.title | Можливості стаціонарної реабілітації хворих, які перенесли COVID-19 | uk_UA |
dc.title.alternative | Possibilities of in-hospital rehabilitation for patients who had COVID-19 | uk_UA |
dc.type | Article | uk_UA |