Використання лінезоліду для лікування хірургічних інфекційних ускладнень в умовах антибіотикорезистентності

Abstract

Лінезолід – перший представник нового класу синтетичних антибактеріальних засобів оксазолідинонів. Спектр його антимікробної активності включає грампозитивні мікроорганізми, в тому числі мультирезистентні штами. Унікальний механізм дії зумовлює відсутність перехресної резистентності з іншими антибіотиками. Препарат представлений як у пероральній, так і в парентеральній лікарських формах, на відміну від ванкоміцину; володіє оптимальним фармакокінетичним профілем. Лінезолід був схвалений Управлінням з контролю за продуктами та ліками (FDA) у 2000 році для лікування наступних захворювань: нозокоміальні та позалікарняні пневмонії, ускладнені та неускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин, спричинені грампозитивними бактеріями, ванкоміцинрезистентні інфекції та пневмококовий менінгіт, спричинений стійким до пеніциліну Streptococcus pneumoniae.