Частота гострої серцевої недостатності у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда після реваскуляризації

Abstract

Вивчити частоту гострої серцевої недостатності (ГСН) у пацієнтів із Q-інфарктом міокарда (ІМ), встановити клініко-функціональні особливості перебігу та фактори ризику ГСН високих градацій. Матеріал і методи. Проаналізовано дані 308 пацієнтів із Q-ІМ середнього віку (62,9±0,6) років, з них 215 чоловіків (69,8%) та 93 жінки (30,2%), які перебували на лікуванні в спеціалізованому кардіологічному відділенні. Серед обстежених хворих проаналізовано поєднання Q-ІМ із ГСН різних класів за Killip. Всім пацієнтам проведено ретельний збір анамнезу, загальноклінічне обстеження, ЕКГ, ехокардіографія та УЗД легень, коронаровентрикулографія, додаткове лабораторне обстеження (кількісний тропонін І, Д-димер, КФК-МВ, СРБ, NT-proBNP). Статистичний аналіз результатів виконано в програмі «Statistica 7.0». Результати. Серед усіх обстежених 161 (52,3%) особа мала ГСН І класу за Killip, 44 (14,3%) – ГСН класу ІІ, 55 (17,8%) – ГСН класу ІІІ та 48 (15,6%) пацієнтів – ГСН класу IV. При розподілі за віком та статтю не виявлено достовірної різниці між різними класами ГСН. В усіх групах переважали чоловіки – від 61,8% у групі ІМ+ГСН класу ІІІ до 73,3% у групі ІМ+ГСН класу І. В усіх групах обстежених переважали пацієнти, які були госпіталізовані в термін від 2 до 6 годин від початку больового синдрому – 63,4% у групі І, 45,4% - у групі ІІ, 49,1% - у групі ІІІ та 56,2% - у групі IV. Госпіталізованих протягом 6-12 годин серед усіх хворих на ІМ було 19,2%, дещо більше - у групах ГСН І і ІІ (20,5% та 22,7%), ніж у групах ІІІ та IV (16,4% та 14,7%), (р=0,34). Найменша частка пацієнтів – 7,2% – госпіталізована у термін понад 12 годин від початку больового синдрому, від 3,7% - у групі ІМ та ГСН І до 12,7% у групі ГСН ІІІ (р=0,32). Середній індекс маси тіла (ІМТ) становив (29,6±0,3) кг/м2, найвищий ІМТ визначено в групі ІМ та ГСН ІІІ – (30,5±0,4) кг/м2, найнижчий – у групі ІМ та ГСН І – (29,1±0,4) кг/м2 (р=0,24). Артеріальна гіпертензія (АГ) серед осіб із ГСН І виявлялась у 85,1% випадків, із ГСН ІІ – у 100%, у групі ГСН ІІІ – у 90,9%, у ГСН IV – у 89,6% (р=0,66). При порівнянні даних пацієнтів із ІМ та ГСН високих градацій – Killip III-IV (група ІІ) встановлено, що вони були достовірно старшими за осіб із ІМ без ознак ГСН високих градацій (р=0,016). Встановлено, що пацієнти із ІМ та ГСН високих градацій відрізнялись від осіб із ГСН І-ІІ класу вищим ІМТ – (30,4±0,5) проти (29,1±0,2) кг/м2, відповідно (р=0,046), а також більш тривалим анамнезом АГ – у групі ІІ. АГ понад 10 років була у 52,4% пацієнтів, тоді як у І групі – у 36,1% (р=0,006). Відзначається достовірно вища частота всіх форм фібриляції передсердь (ФП) в анамнезі у пацієнтів із ГСН високих градацій – 12,6% проти 3,9% у групі І (р=0,0004) та вища частота хронічних обструктивних захворювань легень – 10,7% проти 4,4% (р=0,035). Висновки. При порівнянні пацієнтів з інфарктом міокарда та різними класами гострої серцевої недостатності виявлено, що ІІІ та IV класи гострої серцевої недостатності відрізняються від осіб із ГСН І та ІІ класу за частотою випадків фібриляції передсердь, тоді як інші супутні захворювання наявні в усіх групах без достовірної різниці. Пацієнти з інфарктом міокарда, ускладненим гострою серцевою недостатністю високих градацій, відрізняються від групи з інфарктом міокарда без гострої серцевої недостатності високих градацій старшим віком, вищим індексом маси тіла, тривалішою артеріальною гіпертензією в анамнезі, більшою частотою випадків фібриляції передсердь та хронічного обструктивного захворювання легень. Стабільна стенокардія в анамнезі відзначається частіше в осіб без гострої серцевої недостатності високих градацій.