Аналіз використання допоміжних речовин в ліках біологічного походження

Abstract

Розробка білкових продуктів має низку складнощів і невизначених питань щодо використання допоміжних речовин через високу нестабільність активного фармацевтичного інгредієнта. Метою дослідження було проведення аналізу номенклатури допоміжних речовин в оригінальних ліках біологічного походження та доказової інформації про загальні тенденції їхнього використання в білкових продуктах. На підставі проведення контент-аналізу наукових джерел фармацевтичної інформації з використанням відомостей наукових баз даних PubMed, Elsevier та Компендіуму, Державного реєстру лікарських засобів України визначені найпоширеніші представники допоміжних речовин в біологічних ліках, які доступні на ринку України. Встановлено, що основними категоріями речовин були: буферні агенти, регулятори pH, поверхневоактивні речовини (ПАР) та ліопротектори, які забезпечують стабільність біологічних ліків, представлених переважно парентеральними лікарськими формами. У цих ліках для стабілізації pH частіше застосовують фосфат натрію, натрію гідроксид, хлористоводневу кислоту, а в препаратах моноклональних антитіл – гістидин. Для захисту протеїнових композицій від механічних стресів у більшому відсотку препаратів були використані такі ПАР, як полісорбат 80, полісорбат-20. Важливу роль у захисті протеїну від дестабілізаційних умов під час процесу ліофілізації відігравали такі речовини, як сахароза, трегалоза, лактоза, сорбітол, манітол та гліцин. Виявлені допоміжні речовини, що характерні лише для протеїнових продуктів. Зокрема, фенол в композиціях поліпептидних гормонів та метакрезол у композиціях цитокінів і фактора росту як антимікробні консерванти; цинк і протамін сульфат у препаратах інсуліну як стабілізатори. Альбумін як стабілізатор та солюбілізатор присутній у препаратах з цитокінами та факторами росту, токсинами та деякими ферментами. Допоміжні речовини, окрім забезпечення стабільності при транспортуванні та застосуванні біологічних ліків у різних умовах навколишнього середовища, впливають на їхні профілі безпеки, тому вимагають серйозного клінічного розгляду для підвищення безпечності цих ліків.