Роль зміїної отрути у біотичній взаємодії організмів

Abstract

У статті розглянуто екологічне значення біотичних взаємодій між живими організмами. Ви світлено, що біотичні взаємозв’язки можуть бути внутрішньо– або міжвидовими, позитивними або негативними та охоплювати широкий спектр взаємодій, включаючи хижацтво, коменсалізм, мутуа лізм, конкуренцію і паразитизм. Вказано, що найбільшу увагу дослідників привертають отрути змій, які є найкраще вивченими. Проаналізовано роль хижаків у формуванні структури і функціонуванні екосистем та виникненні адаптаційних ознак у організмів. Встановлено, що екологічна взаємодія хижак-жертва викликає взаємні фізіологічні, анатомо-морфологічні і поведінкові адаптації на індивідуальному, внутрішньо– і міжвидовому рівнях. Зазначено, що особливо важливою адаптацією, яка виникла в процесі еволюції видів є токсини отрут, а представники отруйних тварин наявні у кожній природній екосистемі. Виділено, що більше 250 000 видів тварин використовують отруту для хижацтва, а також у якості стратегії захисту і виживання. Узагальнено літературні відомості про типи отруйних тварин. Наведено дані щодо компонентного складу тваринних отрут та патологічних наслідків їхнього впливу на організм. Зазначено, що зникнення середовищ існування, зміна кліматичних показників та біологічні інвазії несуть загрозу екологічним процесам, які пов’язані із взаємодією між видами. Висвітлено важливе значення змій для природних екосистемах, їх роль у збалансуванні трофічної мережі та регуляції популяцій шкідників. З’ясовано, що з екологічної точки зору отрута змій — це важлива функціональна властивість, що опосередковує біотичну взаємодію між декількома організмами і водночас є стресорним біотичним чинником по відношенню до інших живих істот.