Мовне питання на тлі сучасної політичної ситуації в Україні

Abstract

У статті розглянуто тенденції розвитку української мови в умовах активної війни. На основі соціологічних досліджень простежено, що позитивне схвальне ставлення до української мови в умовах війни зросло серед населення України. Зокрема, 83 % опитаних провідними соціологічними інституціями вважають, що єдиною державною мовою в Україні має бути українська мова. Крім українців, українську мову почали вивчати понад 1,3 млн іноземних громадян, особливо в країнах, які прийняли найбільшу кількість біженців з України: попит на вивчення української мови в Ірландії підвищився на 2229 % порівняно з минулим роком, у Німеччині – на 1651 %, Польщі – на 1615 %, Нідерландах – на 1590 %, Чехії – на 1513 %. Повномасштабна війна росії проти України активізувала процес українізації. Українська мова поступово починає домінувати в тих регіонах (Південь та Схід України) і сферах (неформальне спілкування, професійна зайнятість, віртуальний простір), де тривалий час не посідала провідних позицій, що свідчить про тенденцію розширення україномовної аудиторії. Акцентовано увагу на помилках, допущених при написанні Конституції України в питанні статусу мов національних меншин в Україні. Адже, у Ст. 10 Конституції України визначено вільний розвиток російської мови, а також інших мов національних меншин на території України, а також спостерігаємо ігнорування мови кримських татар, оскільки це єдиний народ, який цілком проживає на території України. Крім того, чимало документів, зокрема паспорт громадянина України, від початку незалежності України – двомовні, що на державному рівні мало б кваліфікуватися як зрада, грубе порушення закону України про державну мову – вона у нас одна: українська. Усі ці глобальні помилки більше не можна ігнорувати, оскільки вони, крім політичних, економічних, територіальних, військових претензій, стали передумовою війни, адже ворог завжди приходить туди, де є достатня кількість готових із ним співпрацювати.