Мовне питання на тлі сучасної політичної ситуації в Україні

Abstract

У статті розглянуто тенденції розвитку української мови в умовах активної війни. На основі соціологічних досліджень простежено, що позитивне схвальне ставлення до української мови в умовах війни зросло серед населення України. Зокрема, 83 % опитаних провідними соціологічними інституціями вважають, що єдиною державною мовою в Україні має бути українська мова. Крім українців, українську мову почали вивчати понад 1,3 млн іноземних громадян, особливо в країнах, які прийняли найбільшу кількість біженців з України: попит на вивчення української мови в Ірландії підвищився на 2229 % порівняно з минулим роком, у Німеччині – на 1651 %, Польщі – на 1615 %, Нідерландах – на 1590 %, Чехії – на 1513 %. Повномасштабна війна росії проти України активізувала процес українізації. Українська мова поступово починає домінувати в тих регіонах (Південь та Схід України) і сферах (неформальне спілкування, професійна зайнятість, віртуальний простір), де тривалий час не посідала провідних позицій, що свідчить про тенденцію розширення україномов ної аудиторії. Акцентовано увагу на помилках, допущених при написанні Конституції України в питанні статусу мов національних меншин в Україні. Адже, у Ст. 10 Конституції України визначено вільний розвиток російської мови, а також інших мов національних меншин на території України, а також спостерігаємо ігнорування мови кримських татар, оскільки це єдиний народ, який цілком проживає на території України. Крім того, чимало документів, зокрема паспорт громадянина України, від початку незалежності України – двомовні, що на державному рівні мало б кваліфікуватися як зрада, грубе порушення закону України про державну мову – вона у нас одна: українська. Усі ці глобальні помилки більше не можна ігнорувати, оскільки вони, крім політичних, економічних, територіальних, військових претензій, стали передумовою війни, адже ворог завжди приходить туди, де є достатня кількість готових із ним співпрацювати.