Аналіз лікарських призначень пацієнтам з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки в умовах стаціонару

Abstract

Мета: аналіз лікарських призначень пацієнтам з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки (ВХДК) в умовах стаціонару, визначення відповідності лікування чинним Протоколам лікування. Матеріали та методи: 102 історії хвороби, листи лікарських призначень, гастроентерологічне відділення Клінічної обласної лікарні імені М. І. Пирогова, Уніфікований клінічний протокол первинної та спеціалізованої медичної допомоги «Пептична виразка шлунку та дванадцятипалої кишки у дорослих і дітей», Державний формуляр лікарських засобів України, номенклатура лікарських засобів (ЛЗ) для лікування ВХДК; статистичний, аналітико-порівняльний, системний, логічний, графічний і математико-статистичні методи. Результати дослідження. У результаті проведеного дослідження був проведений аналіз лікарських призначень хворим з ВХДК на базі гастроентерологічного відділення Клінічної обласної лікарні імені М. І. Пирогова. За період 1 рік 3 місяці було проліковано 102 пацієнти з основним діагнозом ВХДК. За отриманими даними з історій хвороб, найчастіше хворіли чоловіки (94 %) віком 30-40 років. Середня тривалість перебування в стаціонарі становила 5 днів. Найчастішими супутніми захворюваннями є панкреатит, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) (неерозивна, ендоскопічно позитивна), гепатит, дуоденальний рефлюкс жовчі, дисфункція сфінктера Одді (панкреатичний тип). Для патогенетичного та симптоматичного лікування були призначені 2 групи ЛЗ за АТХ-класифікацією: група А – ЛЗ, що впливають на травну систему та обмін речовин (71,43 %) та група J – Протимікробні лікарські засоби для системного використання (28,57 %). З-поміж країн-виробників переважали препарати іноземного виробництва – 62,4 %. За досліджуваний період лікарями було призначено 63 діючі речовини за міжнародною непатентованою назвою (МНН) та 109 ЛЗ за торговою назвою (ТН). Відповідно до Уніфікованого клінічного протоколу кількість МНН складає 18, за ТН – 39 ЛЗ, до Державного формуляру увійшли 48 МНН – 80 ТН. За досліджуваний період було призначено 24 ЛЗ за ТН для патогенетичного (ерадикаційна терапія) та 18 ЛЗ за ТН для симптоматичного лікування. Призначення ЛЗ для патогенетичного та симптоматичного лікування науково обґрунтоване і входить до чинної нормативної документації щодо забезпечення хворих з ВХДК. Для проведення ерадикаційної терапії препаратами-лідерами були: Омепразол (66 призначень), Де-нол (55 призначень), Езонекса (29 призначень), Контролок (26 призначень), Пілобакт Нео (24 призначень). Для запобігання дисбіозу найчастіше призначались Ентерол (8 призначень), Ентерожерміна форте (7 призначень); для полегшення симптомів ВХДК – Мебсин ретард (24 призначення), Тримспа (19 призначень), Неоспастил (17 призначень). Висновки. Отже, фармацевтичне забезпечення в умовах стаціонару є доцільним та відповідає чинним Протоколам лікування.