Сучасні інноваційні тенденції у впровадженні soft skills у вищій освіті: перспективи та потенціал

Abstract

Робота присвячена з’ясуванню перспектив і потенціалу сучасних інноваційних тенденцій у впроваджені soft skills у вищій освіті. Методологія дослідження передбачала: психолого-педагогічне обґрунтування засобів впровадження soft skills в освітній процес української вищої школи; аналіз емпіричних даних для виявлення рівня значущості того чи іншого методу для формування окремих складових soft skills; створення класифікації засобів впровадження soft skills відповідно до визначених складових «гнучких навичок». Результати дослідження базуються на виокремленні чотирьох груп інноваційних технологій, що сприяють формуванню soft skills у вищій освіті: дослідницький і проєктний методи; дебати й дискусії; ділові та рольові ігри; тренінги й майстер-класи. Респондентам було запропоновано оцінити кожну з груп технологій відповідно до її здатності формувати окремі складові soft skills. Згідно з авторською позицією, вони включають когнітивну, пізнавальну, організаційну, комунікативну, інформаційну, емоційну, адаптаційну, креативну, аксіологічну та акмеологічну компетентності. Дослідження продемонструвало, що дослідницькі та проєктні методи мають принципово важливу роль у розвитку інформаційної, пізнавальних, когнітивної та організаційної компетентностей. Дебати й дискусії насамперед сприяють формуванню в здобувачів освіти когнітивної, комунікативної, креативної, пізнавальної та інформаційної компетентностей. Ділові та рольові ігри здебільшого орієнтовані на розвиток пізнавальної, креативної, емоційної, адаптаційної, когнітивної та комунікативної компетентностей. Тренінги та майстер-класи важливі для формування комунікативної, емоційної, інформаційної аксіологічної, адаптаційної, акмеологічної та когнітивної компетентностей. У висновках підсумовано, що завдяки названим інноваційним технологіям найкраще розвиваються когнітивна, пізнавальна, комунікативна та інформаційна компетентності. Разом із тим найменшого розвитку зазнають аксіологічна та акмеологічна компетентності. З цього випливає необхідність використання таких методів і методик, які б сприяли найкращому розвитку цих компонентів soft skills, адже важливим є саме комплексний підхід до формування особистості майбутніх фахівців.