Короткий опис (реферат):
Вивчення анатомо–функціональних уражень нирок та верхніх сечовивідних шляхів (СВШ) у експериментальних тварин із змодельованим гіперактивним сечовим міхуром (ГСМ) та дослідження їх перетворень внаслідок дії фармакологічних препаратів груп холінолітиків, біофлавоноїдів та селективних агоністів бета–3–адренорецепторів. Матеріали і методи. Експериментальні дослідження виконані на 200 статевозрілих білих щурах–самках, яким відтворювали модель ГСМ. Після підтвердження створення моделі ГСМ тварини були розділені на чотири групи: контрольну (без лікування), 1–шу (лікування спазмексом), 2–гу (лікування кверцитином), 3–тю (лікування мірабегроном). Для підтвердження функціональних змін усім дослідним тваринам під час експерименту проводили магнітно–резонансну томографію (МРТ) з візуалізацією СВШ за модифікованими нами програмами з магнітно–резонансною урографією (МРУ) в режимі гідрографії до та після застосування діуретика. Після виведення тварин з експерименту були проведені гістологічні дослідження нирок та верхніх СВШ. Результати. Через 14 діб після введення резерпіну відбувались переважно функціональні зміни без виражених структурних проявів. Через 30 діб зареєстровані зміни, що призводили до патологічної перебудови нирок і СВШ. Після проведеного лікування у всіх тварин спостерігали відновні процеси. Зменшувались прояви дистрофічних змін нефроцитів, покращувались обмінні процеси, зменшувалася товщина базальних мембран (БМ) проксимальних канальців нефронів, покращувалися кровопостачання органа та тонус СВШ. Висновки. Після проведеного лікування у більшості тварин зміни, що виникли після змодельованого ГСМ, виявилися оборотними. Зменшувались прояви дистрофічних змін нефроцитів, покращувалися обмінні процеси, зменшувалася товщина БМ проксимальних канальців нефронів, покращувалося кровопостачання органа. Проведені дослідження свідчать про позитивну динаміку та можливість створення ефективних схем для подальшого вдосконалення лікування з використанням досліджених препаратів.
